ілюстрація: Reuters
Виборцям дали простір для вираження — соцмережі, але ніхто не обумовив ризики їхнього використання, пише керівник програм нових медіа ГО «Інтерньюз-Україна» Віталій Мороз.
Сьогодні відбувся черговий «час X» для країни, однак результатів голосування можна й не чекати, аби сказати, що українські вибори 2019 року були «зламані». Так, йдеться про «Ukraine’s elections were hacked». Чому і як це відбулося?
Цілком очевидно, що Україна слабо вивчила уроки референдуму щодо Brexit влітку 2016 року та виборів Президента США восени 2016 року. В обох випадках відбувся мікс використання технологій у поєднанні з популізмом формату «постправди», коли правда завжди програє на фоні неправдивих емоційних гасел (повернемо контроль над країною, адже Британія платить щотижня 350 мільйонів фунтів в ЄС (неправда) — як одне з гасел прихильників Brexit).
В українському суспільстві навіть серед експертів питання доступу до російських соцмереж багато хто досі вважає більш цінним, аніж почати фахову дискусію про глобальне використання технологій проти демократичних інституцій – мікротаргетинг реклами, джерела фінансування, як працюють фабрики тролів і ботів, як запускаються та розкачуються інформаційні спецоперації.
Усе це наслідок того, що Україна слабо цікавиться світом. Ми не знаємо, що відбувається в сусідній Молдові, і щось колись чули, що в Білорусі «є гарні дороги» і «бацька — твердий господарник». Ми сконцентровані на виживанні тут і зараз. На нашій території триває війна з Росією, хоча для багатьох вона ніби комп'ютерна гра, за якою постійно зависає син-підліток у закутку своєї кімнати. І хоча від цієї «гри» нічого хорошого не очікуєш, однак вона особливо й не заважає побуту решти членів родини.
Читайте також: Як пройшли дебати між Порошенком та Зеленським. Повна розшифровка
Кожній людині властива як світла, так і темна сторона її особистості. Кожен переживає за долю своїх дітей, внуків, власне здоров'я, пишається своєю країною та прагне кращих стандартів життя. На протилежному боці в кожній людині є давні образи на інших, нереалізовані власні мрії, заздрість до сусіда щодо його нового айфону чи злість щодо припаркованої на газоні чужої автівки.
Разом з тим, людям потрібне просте пояснення світу — так влаштований мозок людини. Звести все складніше до простого. Хто у всьому винен? Вони. Не ми. Ті, хто «дорвався до корита», ті, хто все розікрав. Чому вони в політиці? Аби лиш красти. Як це видно? Хто ж, як не вони, підняли курс долара з 8 до 30 аби нажитися на нас, простих людях.
На цих виборах натиснули саме на темну сторону людей, давши можливість випустити своїх демонів. Технології ж стали каталізаторами ненависті й поляризації. Телевізійний формат підмінив реальність демократичного інституту виборів. Перетвори усе політичне в телевізійне, усе телевізійне — у розважальне. Тільки ось глядачі телепрограм не мають жодного впливу на зміну формату телевізійного шоу в очах власників телеканалів. А ось після підміни виборів телевізійним шоу виборець таки підіймає свою задницю з крісла та йде на виборчу дільницю.
Читайте також: ЗеЛьвівщина. Яким є портрет виборця Зеленського в нашому регіоні
В офлайні поляризація поглядів стримується усвідомленням реальності твоїх опонентів. На стадіоні «Олімпійський» таки не відбулося заворушень між виборцями двох кандидатів, що так багато пророкували. Бачити опонента наживо означає бачити в ньому людину і шлейф людського за ним — діти, професія та інше. Страх порушення кордонів «іншого» теж є визначальним для бездіяльності.
В онлайні ж більшість бар’єрів скасовуються. Є абстрактні користувачі, які перепубліковують усілякі нісенітниці, не вміють робити правильні фотографії чи замість коментарів залишають гіфки з букетами квітів. В онлайні працює ефект безкарної анонімності — це не я пишу, це мій видуманий віртуальний персонаж. Тут навіть мого фото немає, відповідно, мені можна більше, ніж зазвичай.
Удаване відчуття анонімного, властивість пояснювати складні явища простими категоріями призводять до посилення поляризації в онлайні. Наш кандидат — «подарок судьбы», не наш кандидат — «совершенная мерзость».
Це особливо відчутно, коли вивчаєш, як працюють політичні групи у Facebook. Коли на твоїх очах сотні користувачів підживлюють ненависть до одного з кандидатів, цим легко заразитися й самому. Гойдалки «від обожнювання до ненависті» працюють тут на повну.
Дезінформація у підводці з емоційними закликами та їхній правильний «посів» у потрібних групах дає приголомшливий результат. Побачив це на кейсі мови ненависті до Уляни Супрун.
Читайте також: Усе про другий тур виборів у Львові та області
Переглядав профілі цих користувачів, що відверто практикують мову ненависті, — частина з них були російськими чи партійними тролями (недавня реєстрація, відсутність власних фото, тільки політичні публікації, присутність у великих групах). Але все ж таки більшість — це пересічні виборці, яких щотижня бачу в черзі до каси в АТБ та з якими щодня їжджу в переповненому метро.
Виборцям дали простір для вираження — соцмережі, але ніхто не обумовив ризики їхнього використання. І хоча в житті ці люди є вірними друзями, люблячими батьками, саме в мережі вони здатні пускатися берега. Хоча тільки п’ять років тому ми прожили Революцію гідності.
Тож готуйтеся до великої переоцінки ролі технологій у нашому житті та пошуку відповіді на складне питання – а що ж, зрештою, з цим робити?
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
