Фото: ЛМР
Львів із 2015 року співпрацює із Варшавським медичним університетом та із польською службою санітарної авіації. Одним із спільних проєктів є створення у лікарні швидкої допомоги у Львові червоної і жовтої зони, де пацієнти, які потребують, можуть отримати висококваліфіковану екстрену допомогу перед тим, як їх переведуть у відділення інтенсивної терапії. Львів'янка Ярина Боренько, яка працювала у цьому проєкті, розповідає, чому екстрена медична служба на базі ЛШМД, на її думку, практично розвалена, львів'ян нема кому рятувати, а проєкт став непотрібним.
Нам може здаватися, що якщо з нами трапиться щось погане, то нас врятує фонтан і парковка, вертолітний майданчик, вирубані верби і нові сходи. Але це, на жаль, не так. В умовах загрози життю нас врятує правильне управлінське рішення медиків, наявні ресурси та їхні компетенції. Ну про то й був проєкт – про обладнання червоної і жовтої зони приймального «швидкої» всякими штуками, які дозволяють швидко вас врятувати. І ще там було про навчання і сертифікацію у модному симуляційному центрі. Це коли є такі манекени, які поводяться ніби люди. Я поки що знаю таких двох – одного звати Вася, а другого – Джонні. Штука в тому, що вже немає що обладнувати. Якщо індикатором успішності поставлена кількість операцій, а не вилікуваних/виживших людей, то проєкти, спрямовані на порятунок життя, не мають сенсу – вони йдуть в розріз з політикою міста.
Читайте також: Реформування екстреної допомоги. До яких пацієнтів не виїжджатиме швидка
Я не люблю робити міжнародні чи ще якісь сенсовні проєкти у Львові. Будь-які зобов’язання міськради закінчуються сюжетом на 24-му і питаннями «а що ви можете дати місту»? Ці питання чують усі – починаючи від організаторів благодійних акцій і закінчуючи авторами великих інвестиційних проектів. Місто – це не те місто, яке ви собі уявляєте. Місто – це конкретна людина, яка задає вам це питання. Це штучні керовані конфлікти, підрозділи з дублюючими функціями і наради з суперечливими рішеннями, вибіркова інформація і спотворена картинка світу. Ідеальних міст в Україні немає, але буває по-іншому. До всього можна звикнути, та конфлікт між трансплантологією і ургентною медициною – це якось занадто.
Місто давно вирішило, що гастротуризм перестане бути пріоритетом (готельєри і ресторатори можуть нарешті вийти зі своїх депресій і починати думати, як виживати), і почало робити конференц- і медичний туризм. Конференції сконцентрувалися на збіговиськах психіатрів, які вже другий десяток років обговорюють, як наша неповноцінність робить нас креативними, а в основі отримання абсолютного впливу на людей лежить управління їхніми незагоєними дитячими травмами. Медичний туризм раптом отримав в пріоритет трансплантологію, яка має відбуватися саме на «швидкій».
Читайте також: Приміщення лікарні швидкої допомоги у Львові віддадуть в оренду під харчоблок і пральню
Лікарня, яка не фінансувалася роками, перебудовується на високотехнологічні операції, на які немає об’єктивних передумов для супроводу пацієнтів (тому їх так багато вмирає або їде доліковуватися, звідки приїхали). Штука в тому, що нові сфери розвиваються коштом невідкладної допомоги. З управлінської точки зору, система порятунку когось, чиє життя перебуває під загрозою, фактично розвалена. Тому немає що обладнувати, але новини про пересадження чергового органу, пробуджують непідробну гордість за своє місто.
Я не знаю, чи здорова людина здатна на провокування таких суперечностей. Подивіться на кандидатів на міського голову з точки зору, хто з них найменше хоче конфліктів. І чи взагалі такі існують.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
