Фото: Reuters
Одним із ключових питань виходу Львова з карантину стане, як запустити міський транспорт. І йдеться не лише про його фізичний виїзд на маршрути, а й про те, що це треба ще забепечити фінансово. Обмеження пов'язані з Covid-19 призвели до величезних боргів у галузі. Однак, вияляється, подібні проблеми має не лише Львів, така ж ситуація в містах більш розвинутих країн світу. Про те, як там виходять з кризи пише місцевий активіст Дем'ян Данилюк.
У ході завершення карантину у різних країнах світу державні уряди та органи місцевого самоврядування запроваджують різноманітні заходи задля збереження соціального дистанціювання між людьми. Десь на це виділяють кількадесят мільйонів, а десь роблять кількатисячним низьковитратним втручанням. Однією з найважливіших тем є відновлення промисловості та галузі послуг, але не менш важливим питанням є – як дістатися до робочих місць / послуг працівникам та клієнтам.
Коли ви живете в країні, де демагоги формують порядок денний та у багатьох людей низьке володіння англійською, то й інформаційний простір заповнюється відповідними сенсами.
Ось, наприклад, чи знали ви, що уряд далекої Нової Зеландії заохочує міста розширювати тротуари та створювати нові велосипедні доріжки за рахунок дорожнього простору. Десь це роблять із допомогою бетонних блоків і велетенських вазонів, а десь простими дорожніми конусами і розміткою. Уряд пропонує покрити фінансування таких проєктів на 90%, тобто міста мають знайти кошти лише на 10% витрат. Зроблено це для того, щоб місцева влада не знаходила відмовок.
До речі, одним із перших був Берлін, який почав розширювати велосипедні смуги з допомогою розмітки та віх (дорожні обмежувачів під час ремонтних робіт).
Слідом за ним пішли Брюссель, Мілан, і навіть Рим (!) – місто, яке точно не можна назвати прикладом у інноваціях, облаштує 150 км (!) велосмуг та велодоріжок впродовж року. Нечувано!
Мілан
Про Париж навіть писати не буду – там запланована просторова революція! Захочете прочитати – гугліть.
Можна ще багато міст перелічувати та аналізувати їхні заходи, але ніде (!) я не чув, щоб людей заохочували ізольовуватися у автомобілях і більше їздити. Адже від цього ситуація із заторами та забрудненням повітря погіршиться в рази! А забруднення повітря сприяє захворюванням дихальних шляхів і, ЕВРИКА(!), розповсюдженню коронавірусу. І знову англійською тут і тут.
У всіх містах (про які я вже прочитав – а це понад 20) у різних частинах світу думають над тим, як перерозподілити простір на користь інших видів пересування – велосипедом, е-самокатом, пішки, і як надати пріоритет наземному громадському транспорту, аби той міг перевозити меншу кількість людей (щоб не було тлуму у години пік).
Але хто ж у нас про це знає? Хто про це пише? Хто це пояснює людям? Особливо, на порозі місцевих виборів. Рейтинг на такому не заробиш, а на демагогії і протиставленнях – так.
Чи знаєте ви що, у Англії ні під час карантину, ні тепер (впродовж поступового виходу) громадський транспорт не припиняв роботу. Зокрема, метро. Так, кількість рухомого складу зменшилася, але він продовжував працювати, бо лікарям та медперсоналу, поліцейським, працівникам державних установ і харчової промисловості треба було їздити на роботу. І що сталося? Транспортні компанії понесли шалені збитки. Тамтешній уряд передбачив покриття цих видатків у розмірі 400 млн фунтів до кінця року. Адже це понад 100 000 водіїв, і ще 120 тисяч працівників технічного та адміністративного персоналу галузі. При цьому, компанії просили про допомогу 1 мільярд фунтів. Цієї субсидії має вистачити на 50-відсоткове забезпечення автобусних маршрутів, у зв’язку зі спадом попиту.
А попит таки упав: згідно з квітневим опитуванням SYSTRA 20% відповіли, що менше користуватимуться громадським транспортом, а 27% залізничним. Детальніше тут.
До речі, ніхто там не має наміру ліквідовувати ні громадський транспорт, ні окремі смуги для нього. Чого не скажеш про українські охлократичні настрої частини суспільства.
Це я розповів про Англію, а ще є окремо Лондон, якому потрібно 2 мільярди фунтів, щоб транспорт зміг протриматися до осені. Пасажиропотік в автобусах впав на 85%, а в метро на 95%.
Місяць роботи громадського транспорту у столиці Великої Британії вартує 600 мільйонів фунтів. І уявіть собі, що навіть при вартості квитка 60 грн (в автобусі), оператори покривали витрати на трохи більше, ніж 80%, а решту отримували з бюджету. До пандемії 6 мільйонів лондонців були постійними користувачами автобусів.
Як бачимо, пандемія нашкодила не лише Львову чи Україні, але й для розвинених країн це стало великим викликом, який невідомо коли буде подолано.
Мораль: не будьте демагогами. Не існує простих рішень для складних проблем. Тим паче проблеми, з якими весь світ зіткнувся вперше і одночасно (в часи «іспанки» цивілізація була на іншому щаблі розвитку, ніж сьогодні).
Життя в місті – це завжди компроміс, і догодити всім однаково – неможливо. Читайте, що відбувається у світі, і бажано з різних джерел та різними мовами. Люди однакові незалежно від раси. Потрібно вивчати досвід інших країн та міст, аналізувати його і адаптовувати кращі практики.
Демагогія та невігластво не допоможе, а відкине нас ще далі у розвитку.
