Як подарована цукерка і розмова врятували одну душу. Історія доброго Миколая

2236 0
Лікуймо один одного обіймами, поцілунками, усмішкою чи добрим словом.
Photo by Mara Ket on Unsplash

Photo by Mara Ket on Unsplash

Сьогодні свято Миколая. 2020-тий рік видався непростим через пандемію, економічну кризу та невизначеність. Та все-таки ми можемо один одного лікувати. Як подолати суспільну зневіру та біль від щоденних утрат, зберегти надію і стати для когось добрим Миколаєм, розповідає речник Львівської архиєпархії УГКЦ Павло Дроздяк.

Читайте також: «Неймовірний дар після пережитої кризи». Дружину львівського священника від'єднали від ШВЛ 

Сьогодні свято пам'яті Миколая Чудотворця. Наближаючись до Різдва, ми переживаємо свято пам'яті великого Благодійника. Розуміємо, що Господь є Добром, Милосердям і, наближаючись до нього, людина починає віддзеркалювати божі характеристики – як любов і милосердя. Це власне ті риси, якими був наділений Миколай.

Він народився у християнській сім'ї, яка уже втрачала надію на батьківство. Миколай засвідчував любов до Господа, яка не можлива без любові до ближнього. Маємо ставати благодійниками, коли ми переживаємо час пандемії, розчарування, труднощів, болю і темного бачення майбутнього, коли потребуємо слів підтримки і доброї мотивації. Доброю мотивацією є пам'ять Миколая, який давав можливість людям, які потрапили у крайнє розчарування, отримувати ласки. Ми знаємо, що він у чудесний спосіб фінансово допомагав людям, врятував своє місто від голоду, рятував невинно засуджених. Він є для нас прикладом великої надії. Тому незважаючи на те, в якій би ти скрутній ситуації не опинився, Господь готовий послати до тебе ангела, який має піднести тебе, допомогти. Це може бути приятель, співробітник чи незнайомець, які усмішкою можуть розвіяти печаль чи сум.

Читайте також: Від класики до авангарду. Як львівські митці творять сучасну ікону

Мені пригадується одна історія, що трапилася зі мною 5 років тому. Я познайомився з дівчиною. Вона прийшла до собору, була представницею однієї з субкультур, мала пофарбоване волосся. Вона спитала мене «Ви батюшка?» Я міг би сказати, що я не батюшка, а священник греко-католицький, але я сказав, що так і що готовий її слухати.

Вона відкрила своє серце, розповіла про свої болі і страждання. Їй до 18-ліття лишалося три місяці і вона розповіла про той бруд і насилля, які їй довелося пережити. І я не знаю, чи доросла людина б таке витримала. Вона сказала, що їй було боляче, коли вона приходила до місцевого батюшки і він відсилав її, не хотів говорити, а тут вона випадково приїхала до Львова. Для мене то було чудом напередодні Миколая. Він відкрився через цю дівчинку. Вона сказала, що до сповіді ще не готова. Я їй захотів щось подарувати перед святом, вирішив подарувати не ікони, хрестики, а знайшов у кишені цукерку «Зоряне сяйво» і сказав, щоб вона мала тверду віру, і яким би не було гірке життя, Господь готовий зробити його солодким.

Після нашої розмови дівчина розповіла, що малює гравюри і також вирішила зробити мені подарунок – намальованого ангелика у поїзді на клаптику папера. і вона підписала його «Дякую вам, що змінили моє життя». Хоча насправді я нічого не зробив, просто побув з нею декілька хвилин. Через місяць ми зустрілися знову. Вона приступила до сповіді, причастя. І в цьому суть свята, що ми маємо творити добро, незалежно від того, який це період дня чи року, ми маємо приносити тим, хто поряд, надію.

Читайте також: Таємниці княжого храму святого Миколая. Екскурсія найстарішою церквою Львова

Так, ми переживаємо часи непевності, кризи, як фінансової, так і духовної. Але кожен може бути Миколаєм, звільнити когось від темрями, принести світло, надію, що все так не буде. 

Що для цього потрібно? Найперше за все дякувати Богові. Коли я дякую Богові за все, що я маю, я позбуваюся надмірного незадоволення чи нарікання, я бачу, що я щасливий, бо Господь дає мені те, що мені найбільше потрібно. Відчуваючи це щастя, ми зустрічаємося з випадковими людьми, ділимося маленьким променем світла і це одразу змінює наш світ. Кожне наше слово може бути солодким медом, солодшим за ласощі. Тому у пам'ять Миколая передзвоніть знайомим, близьким, привітайте їх зі святом, поцікавтеся, як у них справи, побажайте гарного завершення цього року. 

Я мав можливітсь спілкуватися з дітьми і спитав, що вони хочуть, аби їм приніс Миколай. То діти вже не так реагували, як колись, що хочуть афйони тощо. Вони відповідали «Я не знаю. Надіюся, Миколай краще знає, що мені потрібно». Діти відчувають суспільний неспокій, матеріальну трудність, вони дуже чуттєві. І нашим завданням як суспільства є бути більш духовними. Ми надто увійшли у матеріальний світ, а слід дбати про живу душу, про щирі справжні емоції, емоції, які дають життя. Лікуймо один одного обіймими, поцілунками, добрим словом, бо це і є нашим завданням. 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!