Фото: Микола Тис/Твоє місто
Бруд – це вибір. Дві історії львів'ян, які самотужки відновили під'їзди в історичних будинках
Чому ми так живемо?
Будинок львівської художниці Олени Онуфрів на вулиці Січових Стрільців, 19 зведений у 1870-х роках у стилі неоренесанс. До Другої світової війни цю вулицю називали львівською «Волл-стріт» через низку колись збудованих тут банків. Сьогодні ж вікна мешканців виходять на головний корпус Франкового університету. Під’їзд Олени Онуфрів приховує красиві елементи декору, яким уже близько 150 років.
Олена Онуфрів
«Я звикла до гарних умов: у квартирі хороший ремонт, чисто. А під’їзд був настільки жахливим, що в голову не вкладалося. Пригадую, коли ми сюди поселилися, на дверях не було коду і дехто дозволяв собі ходити тут в туалет. Старший син соромився запросити однокласників додому. Одного разу я подумала: «Боже, в чому ж ти живеш?» Ми їздимо світом, відпочиваємо у затишних готелях, то чому ж удома так жити?», – ділиться Олена Онуфрів.
Читайте також: Львівські під'їзди, у які варто потрапити. Фото
Жінка – чи не єдина у під’їзді, хто під час ремонту залишив в квартирі оригінальні дверні портали, що сягають стелі. А далі – вирішила відновити обличчя свого під’їзду.
«Перед тим як братися до ремонту, потрібно було вирішити проблему котів, які зробили тут туалет. Що ми тільки не робили – і перцем посипали, і гілочки полину ставили, вимивали підлогу оцтом – все марно. Тому я просто викликала приватного ветеринара, який приїхав і простерелізував усіх котів. Тоді в’їдливий запах нарешті зник і ми взялися до роботи», – розповідає Олена Онуфрів.
Художниця говорить, що вдалось знайти хорошого майстра за адекватні кошти. Почали із того, що почистили забілені дерев’яні елементи, вивели грибок та домовились із сусідами про те, щоб поставити домофон, аби у під’їзд не могли потрапити п’яні студенти.
«Обійшлися мінімальними затратами – два роки тому найпростіший ремонт-збереження коштував близько 1,5 тисячі доларів: шліфування однієї сходинки – 200 гривень, а олія – 30-35 євро. Та щоб зробити таку красу, як має бути, потрібно значно більше коштів», – говорить художниця.
На підтримку не чекала
Олена Онуфрів вирішила рятувати перший і другий поверх під’їзду. На горішньому ж досі залишився занедбаний стан і радянський дизайн, хоча там на поруччі збереглися оригінальні литі з чавуну елементи, що внизу просто вкрали.
«Це була моя захцянка, тому я не чекала, що сусіди підтримають ідею. До деяких навіть не підходила, бо розуміла, що це марно. Але знайшлися такі, хто приєднався і грошима, і роботою. Мій сусід Орест дуже допоміг зі сходами – брав інструменти і працював після роботи», – каже жінка.
У під’їзді відреставрували дерев’яні антикварні елементи, на стінах зробили фактурну штукатурку, а сходи відшліфували і покрили спеціальною олією.
Читайте також: Бюро спадщини хоче спільно з львів'янами реставрувати під'їзди
Художниця вважає, що будинок заслуговує на більш ґрунтовну реставрацію. Наразі до такої вдались із центральною брамою – подались на проєкт співфінансування від міської ради і разом із сусідами зібрали 40% вартості реставраційних робіт.
«Дуже допоміг власник хостелу Віталік. Зараз розумію, що, на жаль, вберегти це майже нереально, адже середмістя досі потерпає від вандалізму. Хочуть зайти в туалет – штовхають, вибивають скло, регулярно залишають графіті. І хоч адміністратори хостелу підтримують чистоту у внутрішньому дворику та замінюють побиті шибки, це не вирішує проблеми, а лише усуває наслідки. За 2-3 роки брама знову потребуватиме реставрації», – говорить Олена Онуфрів.
Іноді досить небайдужості
Сьогодні за будинком, де мешкає Олена Онуфрів, не закріплений двірник, тож вона сама із кількома небайдужими порається тут самотужки. Жінка не робить із цього клопоту – каже, що творити комфорт простіше, аніж здається.
«Чимало всього зав’язано на коштах, але багато можна зробити своїми силами. Я впевнена, що в кожному під’їзді є людина із золотими руками, яка зможе пошліфувати чи перекрити. Все залежить від ставлення людей до чистоти і порядку. Мене безлад сильно дратував. Можливо, якби запустили програму, коли кожен повинен зробити щось для свого будинку, то люди не завдавали би шкоди чужим, а мали б відчуття причетності, спільної справи», – розмірковує художниця.
Утім, каже Олена Онуфрів, її сім’я готується до переїзду, хоча будинок став рідним.
«Усі перетворення не марні. Вірю, що цю справу хтось обов’язково продовжить», – додає вона.
Залюблений у Кастелівку
Львів’янин Олександр Одуха про те, щоб поселитись у новобудові, не думає. Чоловік захоплюється Кастелівкою – районом, що є музеєм функціоналізму під відкритим небом.
Олександр Одуха
«До честі забудовників, які зводили ці будинки в 30-х роках, до планування вони підходили значно розумніше, ніж сьогодні. Я вибрав чудове розташування: обжитий, зелений район, де є сквери, стадіон і, водночас, ти живеш за 100 м від двох великих магістралей. Таких точок у Львові лише декілька», – розповідає Олександр Одуха.
Утім, у цих старих будинків є проблеми з каналізацією, адже їй уже скоро 100 років. А дах, каналізація і електрика – це мінімум, який передусім має бути хорошим, каже Олександр Одуха.
Сьогодні Сашка Одуху знають чи не усі сусіди. Каналізація, електрика, точкова реставрація і благоустрій – це дуже загальний список змін, які чоловік втілив за декілька років. Але уперше він зайнявся облаштуванням спільного простору ще коли мешкав у батьківському будинку на вулиці Котлярській. Тоді «першою ластівкою» став щур.
«Ми з'їхалися з дружиною після весілля. У перший же тиждень вона відчинила двері, а на сходовій клітці сидів щур. Я почав розслідування – звідки він там взявся? Австрійський будинок, де ми тоді жили, має декілька підвалів, якимись із них користувались, іншими – ні. Виявилось, що не надто благонадійні сусіди із першого поверху, яким важко було іти до смітника, вирішили залишати пакети у підвалі», – розповідає Олександр Одуха.
Читайте також: Львівська сецесія. Екскурсія під'їздами, де збереглись унікальні розписи
Сміття у підвалі було так багато, що довелось замовляти вантажну машину. Олександр з дружиною самі прибирали і вантажили його, а потім мили підвал.
«Іноді простіше зробити і забути. Не завжди треба людям доводити, що вони неправі. Досить сусіду передати: побачу там ще один кульок, і він полетить тобі у хату. Так і сталося: я піймав сусіда за руку, коли він почав просто залишати сміття навпроти будинку. Добрим словом можна зробити багато, а добрим словом і сміттєвим пакетом, що летить назад в помешкання – ще більше», – сміється Олександр Одуха.
Справу він продовжив, коли переїхали з дружиною на Кастелівку. Спершу до господарських реформ чоловіка ставилися з підозрою. Іноді навіть приписували причетність до виборчого процесу. Та поступово, через позитив і точки дотику йому вдалось залучити сусідів до змін.
Ставте відкриті питання
Якщо дах мешканці замінили ще до переїзду Олександра, то усі інші комунальні проблеми були актуальними – через несправну каналізацію будинок зазнав внутрішнього руйнування. Як не дивно, говорить чоловік, з комунальниками вийшло не лише домовитися, але й подружитися.
«Люди зазвичай починають з того, що вивалюють іншим на голову усе, чим не задоволені – «я за це плачу гроші, я маю право». Це все так. Але краще працює правило про ласкаве теля і двох мам. Немає сенсу визвірятися на якусь конкретну людину, коли «лажає» вся система. Є сенс задавати відкриті питання. Типове моє питання: склалася отака ситуація, який ви бачите з неї вихід і чим я можу допомогти? Це просто відчиняє двері. Працівники, які приходять латати дах, заслуговують на нормальне людське ставлення: занести холодної води покрівельнику чи запитати у прибиральниці, чи їй щось потрібно – це продуктивніше, аніж щось вимагати», – розповідає про свій підхід Олександр Одуха.
Так працівники ЖЕКу поміняли каналізаційні системи в будинку. Згодом чоловік узявся за освітлення і камери спостереження.
Челендж
Та найбільш цікавою була історія із вхідною брамою. «Металеве одоробло» мешканці замінили на двері, максимально схожі до своїх.
«Оригінальних дверей тут не було вже після Другої світової. Добре, що люди зібралися і поміняли ці розвалені частини на хоч щось. На мою думку, функціонал від цього постраждав: в під’їзді стало темно, двері були візуально страшні. До того ж, неправильним було планування висоти тротуару – через що у дощ перед дверима збиралася калюжа 2 на 2 метри», – розповідає Олександр Одуха.
Він пригадує, що робив схожий проєкт в іншому будинку, тож уже знав відчуття до і після. А сусіди після багатьох позитивних змін в будинку уже довіряли.
«Цей будинок – пам’ятка місцевого значення. Якщо відновлюєш, то роби це як слід. Це був прикольний челендж – знайти усі матеріали, майстрів і людей, які цим цікавляться, знайти синергію, вписати ці двері в оточення. У скаутів є таке правило: коли ти залишаєш місце табору, зроби так, щоб там стало краще, ніж було до того. По-моєму, це прекрасний підхід. У тому, щоб повернути двері, з якими будинок народився, є логіка і цінність», – говорить Олександр Одуха.
Двері відновлювали близько пів року. У браму вставили фацетове скло, яке слугувало призмою: колись сонячні промені заломлювалися і проникали у під’їзд, створюючи додаткові потоки світла. Зараз, каже чоловік, потрібно реставрувати внутрішні двері, але це коштує близько 3-х тисяч доларів. Така ж історія з поручнями – деякі елементи втрачено, а відновлення коштує чимало.
Олександр Одуха, як і Олена Онуфрів, не розуміє, чому занедбані історичні будівлі отримують у спадок, крім втраченого оздоблення, ще й нікудишню господарку.
«Я не пам’ятаю, де прочитав це, але думка дуже зрезонувала мені – чому звиклося поєднувати бідність і бруд? Візьмімо порядного господаря в селі: у нього дірка в корівнику. Можливо, він не має змоги перебудувати приміщення, але дірку він залатає і прибирати там він буде. Бідність і бруд – це не пов’язані поняття. Це питання свідомості. Можливо, сам ти не можеш впливати на відновлення всього під’їзду. Але вийти і замести чи вкрутити лампочку – можна. Щодо бідності – бувають різні життєві ситуації, але бруд – це завжди вибір», – вважає Олександр Одуха.
Відновити місто-сад
Щодо вартості змін, то, говорить чоловік, на цьому не варто зациклюватися – це коштує рівно стільки, скільки ти готовий віддати.
«Є такий розподіл Гауса: 70% людей можуть допомогти грішми чи роботою, 15% – не можуть допомогти нічим, а ще 15% – можуть допомогти усім. Чи правильно не робити нічого, якщо кілька людей не змогли чи не захотіли приєднуватися? Класична ситуація: поки всі не скинулися по 200 гривень, нічого не відбувається, люди роками живуть без рішення. Буває, люди не мають змоги долучитися фінансово, зате приходять допомогти руками», – каже Олександр Одуха.
Зараз Олександр має надійну підтримку – навколо нього гуртуються щонайменше три десятки людей, які готові підтримати його ініціативи.
Район прагне повернути собі статус міста-саду. Спочатку була клумба навпроти відреставрованих дверей, а потім почалась справжня «зелена реставрація» вулиці.
«У межах експерименту я купив 10 минулорічних кущів. Посадив – і стало гарно! Сусіди питали, чи буду далі щось робити. Я кажу: «Ви знаєте, як це працює. Я організую, але треба матеріально і руками докластися». Висадили на другу клумбу більше50-ти рослин. Підтягнулись сусідні будинки і вся вулиця Кастелівка від 2 до 16 номеру вже в клумбах», – розповідає ініціатор змін.
Олександр Одуха вважає, що кожен сам має прийти до того, в якій реальності він хоче жити і ростити своїх дітей.
«Жертва каже: «Мені винні», «Мені мають це зробити», «Хай Зеленський, Янукович, Порошенко прийде і все зробить». Така собі віра в доброго царя. Але не царі справляють нужду в під’їзді і вони «не порішають», щоб там було чисто. Тому варто перестати відчувати себе жертвою, а зрозуміти, де зона мого комфорту. Вона закінчується за моїми зубами? Чи, може, за моєю квартирою? Чи вона все ж ширша? Якщо ти змирився із ситуацією, яка тебе не влаштовує, то ти – раб цієї ситуації», – підсумовує Олександр Одуха.
Філософія цих героїв проста – вони без примусу беруться за справу і цінують ту красу, яка їм дісталася. Схоже на принцип, за яким жив Маленький Принц Антуана де Сент Екзюпері: «Прокинувся вранці, причепурився – і одразу наведи лад на своїй планеті». Її розміри ми обираємо самі.
Коли запитую Сашка, що ж далі, він безжурно відповідає:
«Все буде – і сквери, і в будинку щось зміниться. Але головне – побудувати горизонтальні зв’язки в районі. І це вже починається. Так вибудовується громадянське суспільство. Люди, які переїдуть звідси в будь-який інший район, коли побачать під будинком затоптані клумби, будуть знати, що можна жити інакше».
Вікторія Мацькович
Фото: Микола Тис
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери