Дослідники, фотографи та прибічники збереження львівської бруківки зібрались у Політехніці.

«Бруківка – це наша історична пам’ять. Покажіть мені асфальт, якому сто років», – говорить фотограф Роман Метельський. Його аргумент у львівській дискусії про те, яке дорожнє покриття пасує львівським вулицям більше, – зустріч «Бруківка: минуле й сучасність», який відбувся в бібліотеці «Львівської Політехніки». На додачу до книжок відвідувачами показали бруківку з вулиць Франка, Городоцької, Бандеру та проспекту Свободи. Tvoemisto.tv поглянуло на міні-виставку львівської бруківки, довідалось, коли на вулицях міста з’явилося перше мощення та за скільки можна було би продати полякам каміння з-під наших ніг.  

Олена Харгелія

«До бруківки я ставлюсь по-різному, – говорить заступниця директора бібліотеки Олена Харгелія. – Коли я у зручному взутті, я її люблю, коли на підборах, починаю ненавидіти. Коли їдемо з чоловіком по вулиці Бандери, він каже: я розіб’ю машину, заїжджаючи за тобою».

Бруківка на Бандери незабаром може зникнути. Проектанти, які розробляють оновлення вулиці, пропонують заасфальтувати проїжджу частину. На громадських слуханнях та зустрічах мешканці часто висловлюються проти, наполягаючи, аби бруківка залишилась.

Читайте також: Познімайте бляху з органного залу і поставте шифер або руберойд!

У бібліотеці збереглося чимало книжок, статей і навіть рукописів із минулого й позаминулого століття про те, як класти брук і користуватись брукованою дорогою. В одній із наукових статей розписано, як саме робітник повинен класти брук. «Якщо ви ставите камінь, вбиваєте, і він виявляється нижчим за сусідній, треба не підсипати піском, а забрати й поставити інший», – ідеться в одному з текстів.

За словами дослідників, на львівських вулицях далеко не завжди клали бруківку за правилами – це почасти пояснює їхній теперішній стан.

Читайте також: Асфальт чи бруківка? Не про те дискутуємо!

«Асфальт – це тенденція шістдесятих – сімдесятих років: радянська влада знімала бруківку й асфальтувала вулиці, – каже Євген Булавін, власник кав’ярні “Штука” і прихильник збереження бруківки. – Коли проспект Свободи був заасфальтований, дихати там було неприємно, бо йшли випари. В центрі міста температура на три-чотири градуси вища, ніж в околицях. Вулиця в центрі міста не повинна бути заасфальтованою».

Влітку Булавін провів виставку #Львів#Бруківка#Бандери, на якій дев’ятеро фотографів представили свої фото львівської бруківки.

За словами дослідників, термін життя гранітного бруку залежить від того, як активно використовується дорога: може бути кількадесят років, може – кілька. У Західній Європі забруковані переважно тихі вулиці, якими їде небагато транспорту.

Читайте також: Асфальт чи бруківка? Якою бачить вулицю Бандери урбаніст із Амстердама

Перша бруківка у Львові з’явилась 1452 року на площі Ринок і була дерев’яна. Зараз на вулицях міста можна побачити різні види мощення. За словами колекціонера цегли Олександра Волкова, львівську бруківку цінують закордоном.

«Одне польське містечко запропонувало викупити нашу бруківку, обов’язково природно відшліфовану, й пропонувало по вісімсот доларів за метр квадратний. На житомирських гранітних кар’єрах мені розповідали, що продають бруківку по 800 гривень за метр», – розповідає Волков.

Марина Верещака