Минулого тижня Зеленський провів пресконференцію, на якій спробував красиво окреслити рік свого президентства. Однак з цієї затії вийшло мало доброго. На це є декілька причин. Серед найголовніших, розбіжності між тим, що говорить президент і його подальшими діями та його небажанням вирішувати корупційні скандали у своєму оточенні, саме так, як він обіцяв під час президентської кампанії. Все це призводить до його падіння рейтингу та довіри.

За Френсімом Фукуямою довіра – це теж капітал, який має цілком вимірювальний економічний ефект.

The Economist спробувала проаналізувати зв’язок між рівнем довіри у європейських країнах і їх кроками в боротьбі з коронавірусом.

Читайте також: Рейтингові гірки президента в Україні та у Львові. Як минув рік Володимира Зеленського на посаді

Згідно з дослідженням World Values Survey, рівень довіри вищий в країнах північно-західної Європи і відносно низький у південній та східній. Наприклад, 60% шведів, 30% італійців і лише 7% румунів згодні, що можна довіряти іншим людям.

Країни із вищим рівнем довіри, як правило, запровадили менш жорсткі карантинні міри порівняно з іншими. Відбувається наступне – люди довіряють політикам і добровільно дотримуються рекомендацій. При цьому вдається прятати економіку.

Там, де довіри до влади немає, вдались до більш жорстких заходів (Румунія, Сербія, Греція тощо). Напевне, це і врятувало їх ще гірших наслідків Covid-19.

Про Україну в статті The Economist немає ні слова. Може тому, що про довіру можна говорити лише в певні відносно невеличкі періоди існування нашої країни. Ми просто рятуємося, як можемо…

Читайте також: Український – не завжди україномовний або Чому нам потрібно розвивати власний блогінг

Тепер про підсумки тижня, що минув:

Перше, за рік роботи президентом, Зеленський так і не навчися розмовляти. Велика кількість ляпів, які почув увесь світ, продемонстрували, чому він під час виборчої кампанії так боявся з’являтися на пресі.

Усі ці: «Сонечко вийшло, Бог захищає нас з вами»; «Ми всі – один великий МОЗ»; «В Іранській трагедії ми теж перемогли»; «Хто я такий – я стратегія чи я випадковість»; «Буду думати, у мене є чим», наочно показали, яким саме є український президент.

Друге – плівки проти шефа свого офісу Андрія Єрмака він вважає порожніми, зате подібні записи оприлюднені нардепом Деркачем, на яких нібито колишній віцепрезидент США Джо Байден розмовляє з президентом Порошенко навіть без експертизи, сприймає одразу за справжні.

Недвозначно заявляє, що знає, хто «копає» проти Єрмака, але при цьому про жодні кримінальні справи пов’язані з цим ми досі не чули. Зате за плівками Байдена Порошенко чітко отримав чергову справу.

У той самий час шефа СБУ Івана Баканова Зеленський називає найкращим за всю історію головою цього відомства.

Все це нагадує погано керований хаос, за яким стоїть не закон, а помста та бажання за будь-яку ціну захистити своїх.

Одразу після коментаря Зеленського на прессконференції щодо розмови Байдена і Порошенка, українська МЗС отримала недвозначні телефонні дзвінки з Держдепу США, про неприпустимість втручання України у виборчі перегони цієї країни. Скажете, Зеленський не розумів, куди і навіщо він влізає? Не вірю…

Читайте також: Із чого ми, як медики, отримуємо шок

Україна на межі дефолту і знехтувати вимогами МВФ Зеленський аж ніяк не міг. Але все ще попереду.

Четвертий кейс минулого тижня – це інтерв’ю українського журналіста Дмитра Гордона одразу з двома одіозними фігурами ­– так званою експрокуроркою окупованого Криму Поклонською та російським терористом, на руках якого кров тисяч українців, – Гіркіним.

Символічно, що повернення цих персонажів в Україну роблять не, наприклад, медіа Медведчука, а через більш нібито лояльний до України «канал». Пізніше Гордон заявив, що робив ці інтерв’ю за співпраці з українськими спецслужбами, однак в СБУ спростували це твердження.

Що насправді відбувається? Ні мало, ні багато – знищення символів української державності Нівелювання подвигу героїв Майдану, воїнів АТО / ООС, які захищали українську землю.

Наступним, як заявив Гордон буде Янукович, бо вважає його жертвою. А герої «Небесної сотні» в уявленні Гордона, тоді хто?

Читайте також: Яким би зараз був склад ЛМР, якщо б вибори депутатів 2015 року відбувалися за новим виборчим кодексом?

Зеленський, який особливо перейнявся розмовами Байденами і Порошенка, на це все звичайно ж не відреагував.

І п’яте, традиційно «ковідна» тема. Минулого тижня Україна увійшла в адаптивний карантин. Точніше не увійшла, бо лише кільком областям дозволили зменшити обмеження. З одного боку, очевидно, що кількість нових хворих не дозволяє це зробити. З іншого, неадекватність кроків уряду Шмигаля і президента Зеленського, призводить до ще більшого хаосу в країні. Працювати дозволили, але добратися до роботи немає як, дитячі садочки теж не запустили. Цільової підтримки бізнесу – жодної. Що в цьому випадку робить людина? Саме так – вона змушена виживати, тому усі ці обмеження, на жаль, летять куди подалі.

Де тут довіра? Звичайно, її немає.

Адвокатка Сандра Навіді у книжці «Суперхаби» описує набільш ексклюзивний та могутній актив сучасного світу – мережу особистих стосунків по всій земній кулі.

У світі грошей, зв’язки, мережі мають визначальне значення. Вони забезпечують безпрецедентні можливості, ресурси і підтримку, а таким чином і більшу здатність впливати на систему. 

Як приклад, роботи таких «суперхабів» вона називає Давос, де «сильні світу цього» через особисті стосунки вирішують напрямок руху грошей і долю країн.

Таким регіональним «суперхабом» є і Зеленський, який професійно будував свою мережу задовго до президентства. Між ним, чи «95 кварталом» і простим українцем, між ним і політиками (їх часто можна було побачити на його виступах) і навіть віртуальний зв’язок між ним і майбутнім президентством.

Це все він робив довгі роки через роботу на різних площадках. І от результат прийшов.

Читайте також: Яким би зараз був склад ЛМР, якщо б вибори депутатів 2015 року відбувалися за новим виборчим кодексом?

Силу мереж можна використати для добра, однак вони також можуть спричинити і фатальні наслідки. Куди прямують «мережі Зеленського»?

Він уміє дуже гнучко обходити відповіді на прямі запитання, розмовляти розпливчастими фразами, однак навіть з того, що уже є, очевидно – його справжні цілі занадто далекі від тих обіцянок, які були висловлені під час виборчої кампанії. Далі буде – попереду ще чотири роки. 

Фото: Дивись.info