Духівники Твого міста: В’язничний капелан Григорій Драус
Про духовні та архітектурні особливості Львова
Львів. Візьмемо для прикладу якийсь будинок-пам’ятник архітектури, на який у Львові навіть ніякий екскурсовод не звертає уваги (не говорить про нього). Якби такий будинок перенести до інших міст – не лише в Україні, але і в усьому світі, то в багатьох містах цей будинок був би символом міста. Така є краса Львова. Я був в різних містах світу в декількох десятках країн на п’яти континентах, але не бачив такого гарного міста, в якому на невеликій території були б згромаджені такі гарні пам’ятки архітектури. І здається, що всі вони були створені однією групою архітекторів. Звісно, так не було, але таке складається враження.
Друга річ. Ті останні події – тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч людей, які прагнули прибути до Нерукотворного образу Христа у церкві Юра. Я не знаю, де ще у світі, в якому місті так багато людей були б готові посвятити так багато часу, щоби помолитися перед ликом Христа. Це щось важливіше, ніж матеріальна краса Львова, це краса людей, духовність. Такого релігійного міста в світі я ще не бачив.
Про християн, євреїв та відкритий для світу Львів
Коли ми тут робили перший концерт єврейського ансамблю, я був здивований, що не зважаючи на те, що наша римо-католицька парафія є найменшою і наймолодшою душпастирською дійсністю зі всіх Церков, на оголошення про концерт прийшло дуже багато людей. Це означає, що Львів є відкритий для світу, як говорить наш лозунг. І навіть наш герб – лев не походить з України, тільки з Африки. Це означає, що різноманітність Львова у його природі.
Для нас, християн, як говорить Ян Павло ІІ, єврейська культура не є чимось зовнішнім, а є дійсністю внутрішньою – хто зустрічається з Ісусом Христом, той зустрічається і з Старим Заповітом та юдейською культурою. Ми, католики, маємо навчання Соборів, навчання Папи, про те, яке відношення мав Ісус до старозавітної традиції і до Ізраїля – з великою пошаною, з великою повагою, він відносився як до наших отців віри, з мудрості яких ми користаємо.
Про в’язнів та грішників
В’язничне служіння я розпочав в м. Холмі на початку мого священства. Я був посланий на парафію, яка опікувалася в’язницею. Це правда, що треба покинути 99 овець, які є при пастві, і йти за одною загубленою. І ця загублена є першою особою, в якій Церква зацікавлена.
Я був таким правдивим капеланом, який приходить до в’язниці щоденно, а не таким, який приходить раз в тиждень щось там відправити на півгодини. Після якогось часу розмов, слухання їх історій, я не дивувався ніяким кримінальним злочинам, гріхам, історіям. Але одного разу, після кількох років капеланства, я був зворушений: один в’язень розповів, що він народився у в’язниці (це було в Польщі). «Як то так?» - Я здивувався. Виявилося, що його мама була вагітна, коли потрапила до в’язниці і там він народився. Потім, після короткого часу, він був вихований поза в’язницею. Минули роки і він повернув до в’язниці уже з іншої причини. Якби я мав його історію, був в його шкірі, думаю, що другий раз до в’язниці я б потрапив раніше, ніж він.
Треба дивитися не тільки на гріхи тої людини, яка туди потрапила, але також і на гріхи інших, треба дивитися з якої причини людина там опинилася, яке зло їх спонукало до цього, щоб вона йшла тою дорогою.
Про в’язниці українські та камерунські
Шокували мене умови у в’язницях Камеруну. Там, як правило, майже ніякої їжі не отримують. Тільки те, що родина дасть. А як хтось отримає від родини їжу, діляться нею порівно на всіх в’язнів – так їм вдається виживати. Не всі мають місце навіть на підлозі, не кажучи про ліжко. У деяких в’язницях сплять позмінно. Довелося бачити там таких в’язнів, які мають роздертий одяг, що ледве тримається. Але, коли я сів з ними на підлозі, то було в Східному Камеруні, я побачив, що один із в’язнів взяв папірець і переписував з Біблії слова.
В українських в’язницях, порівняно навіть з європейськими, добре є те, що в’язні набагато більше мають можливість працювати, ніж в’язні в інших країнах. І це добре. Бо людина не розбивається так духовно, коли не має можливості праці.
Біографічна довідка:
О. Григорій Драус народився в Польщі неподалік міста Варшава. Навчався у семінарії в Любліні. 1996 року був висвячений і проводив служіння в парафії в Холмі. Саме тут розпочав роботу як в’язничний капелан. З 2000 року о. Григорій переїхав до України, і проводив служіння в парафії св. Петра і Павла у м. Рівне. З 2007 року – відповідальний як в’язничний капелан Римо-католицької церкви в Україні. До Львова приїхав в грудні 2011року. Сьогодні є настоятелем церкви св. Йоана Павла ІІ у Львові.
Розмовляла Наталя Горбань, фото автора
Духівники Твого міста
- «Роби те, що від тебе залежить». Владика Венедикт про зневіру, тил і передову
- Духівники Твого міста. Священник у спортивному костюмі і з питанням
- «Мене вчать віряни». Як священник проводить у Львові незвичні Служби Божі
- Духівники твого міста. Історія монахині, яка має сміливість кричати до Бога
- Інвестуйте правильно. Владика Венедикт про спілкування, відеоблог та потребуючих
- Духівники Твого міста. Римо-католицький священик про потребу в інших людях
- Духівники Твого міста. Отець Орест Фредина про складний характер святих
- Отець Степан Сус: «Бог дивитиметься на вас як на людину з фотоапаратом і в шортах»
- Духівники Твого міста. Євангельський пастор про те, чому Бог не має онуків
- Духівники Твого міста. Студентський капелан, який каже «привіт!»
- Духівники Твого міста. Владика Володимир Груца про Бога, який сміється
- Духівники Твого міста. Чому владика Едвард Кава знімає військову форму
- Духівники твого міста. Як сестра Наталія розлюбила футбол і здійснює мрію Бога
- Духівники Твого міста. Владика Венедикт про свій вихід із зони комфорту
- Духівники Твого міста. Михайло Димид про окуляри християнської любові
- Духівники Твого міста: Медичний капелан про те, коли не варто говорити
- Духівники Твого міста: рабин про Львів та націоналізм
- Духівники Твого міста. Отець-доброволець Григорій Швед
- Духівники Твого міста. Отець Сергій Швагла