Як далеко львівським школам до навчання у віртуальній реальності та чи залежить якість освіти від кількості комп’ютерів у класі.

Про які інновації в освіті можна говорити, коли у школах, у кращому разі, один комп’ютер на двох учнів? Чому смартфон може зацікавити дитину ходити до школи і заводити друзів у класі? Про те, як нові технології допомагають освіті, говорили учасники дискусії «Чи вб’є EdTech класичну освіту?», організованій Простором освітніх ініціатив та Центром підприємництва Українського католицького університету в Центрі Шептицького.

«Коли ми говоримо про освіту у вигляді парт у три ряди навпроти дошки, біля якої стоїть учитель і щось розповідає, а від учнів очікують тільки відтворити це на контрольній, я вважаю, що така форма освіти точно має бути вбита», – каже експертка з цифрових технологій у навчанні Оксана Пасічник. Вона викладає інформатику у школі-гімназії «Сихівська», а також керує проектами та програмами Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ. Оксана дотримується думки, що технології можуть урятувати сучасну освіту, але мають орієнтуватися не на потреби школи, університету чи навіть вчителя, а в першу чергу на потреби учнів та студентів. Важливо, аби вчителі вміли правильно використовувати ці технології і чітко розуміли, як саме вони сприяють навчальному процесу.

Спікери дискусії, за мікрофоном Оксана Пасічник

Школа існує всередині бульбашки, поза якою – нанороботи, сучасні технології в медицині та освіті тощо. Всередину цієї бульбашки інновації потрапляють дуже складно, каже керівник напрямку маркетингу фінської компанії XEdu Олесь Дацко. XEdu є акселератором стартапів, що знаходить, підтримує та допомагає знайти інвесторів проектам освітніх інновацій.

Роберт Тейлор показав на прикладі своєї компанії SimLabIT, як для навчання студентів медиків можна використовувати віртуальні моделі, а не фізичні манекени. Коли в навчанні застосовуються окуляри віртуальної реальності, то й вимоги до вчителя змінюються: він має ставати координатором, а не джерелом знань.

«Задача вчителя – перестати бути потрібним», – каже Оксана Пасічник. Роберт також підтримує цю думку. Він наголошує, що освіта має готувати до реального життя, тому викладач також має сприяти стажуванню студентів у сучасних компаніях.

З одного боку, освіта вже переходить у віртуальну реальність. А об’єктивна реальність українських шкіл полягає в тому, що навіть не всі школи мають якісне підключення до інтернету, не кажучи вже про комп’ютери та іншу сучасну техніку.

«Не самоціль наставити у класи комп’ютерів, ви можете забезпечити комп’ютерами весь клас, а вони можуть просто сидіти там у Facebook», – каже Роберт. «Це нагадало мені мої уроки прогамування в школі, коли у нас були комп’ютери, але не вчитель, і ми, звісно, грали на уроках у Counter Strike», – жартує Олесь. Він наголошує, що кожен освітній стартап повинен мати свою педагогічну цінність, розуміння викладачів та школи загалом, як конкретна програма чи технологія допомагає у навчанні.

Роберт Тейлор

Оксана Пасічник пригадує, що кілька років тому в її класах було по 6 комп’ютерів на 15 учнів. Звісно, гімназія намагалася покращити матеріальну базу, і зараз у класі 15 комп’ютерів на 15 учнів. «Учні стають більш вправними у застосуванні технологій, але я також помітила, що вони не покращують свої знання, коли мають цей доступ. Робота в групах краще сприяла навчанню, ніж індивідуальна робота», – каже Оксана. Вона наголошує, що суть не в тому, як обладнаний клас, а в тому, які завдання ставить викладач, які проблеми вирішуються на уроці, як саме застосовується технологія. Важливо, щоб техніка була не просто ілюстративним матеріалом, а щоб учні могли самі її застосовувати.

Сучасні діти вправно користуються смартфонами та планшетами. І їхній інтерес до гаджетів теж може допомагати у навчанні. Наприклад, додаток Mightifier у формі гри вчить дітей початкових класів давати позитивний відгук однокласникам, і це сприяє поліпшенню стосунків у класі, розповідають розробники додатку.

Співзасновниця Mightifier Суві Юскі каже, що 10 хвилин застосування додатку на тиждень творять дива. Результати помітні вже за 10 тижнів: діти стають більш мотивовані приходити до школи, зменшується кількість випадків цькування.  

Технології мають бути доступними, адже ви не зможете застосовувати онлайн-курси без підключення до інтернету. Технології мають бути гнучкими – здатними без особливих зусиль змінити окремі параметри і адаптуватися під освітні моделі різних країни чи навчальних закладів.

«Є чудова програма Class Dojo, вона ґейміфікована, цікава, з монстрами-аватарками. Ви можете контактувати з батьками, показувати, що відбувається у класі, взаємодіяти лайками та шерами. Але я не можу її використати, оскільки вона орієнтована на 5-бальну систему оцінювання, а в Україні вона 12-бальна. Тому програмам потрібна гнучкість, аби програміст(ка) без особливих зусиль може адаптувати програму під потреби вчителя», – зазначила Оксана Пасічник.

Як зазначив Роберт Тейлор, застосування різних додатків сприяє персоналізації освітнього процесу. Викладач не може приділяти кожному учневі по півгодини на кожному уроці, але може бачити прогрес за допомогою аналізу даних, які збирають програми і додатки. Наприклад, за допомогою вже згаданого Mightifier викладач може бачити, хто з учнів не користується популярністю в класі, лишається поза соціальними зв’язками, а відтак аналізувати, чому це відбувається, чи не зазнає ця дитина цькування.

Олесь Дацко працює у Фінляндії. Він відзначає, що інноваціям в освіті там сприяє відкритість уряду до змін. В Україні він подібних проектів ще не знає, але сподівається, що вони з’являться.  

Тим часом львівська компанія EdPro вже почала співпрацювати з приватними школами і виходить на діалог із міським департаментом освіти, розповів співзасновник компанії Андрій Табачин. Інтерактивні панелі від EdPro допомагають унаочнити більшість законів фізики, ілюструвати досліди з хімії та біології.

 

Панель EdPro в Креативній міжнародній дитячій школі (КМДШ)

Найближчим часом для викладачів проведуть навчання із застосування цих панелей. «Якщо ви просто приносите програмне забезпечення до класу, це ніщо. Не важливо, які хороші ці програми, але вчителі мають навчатися їх застосовувати. Необхідно давати в комплексі: програмне і технічне забезпечення плюс уміння викладачів застосовувати ці програми у класі», – каже Андрій, підтверджуючи тезу, що інновації – лише інструмент.

 

Зоя Красовська

Фото зі сторінок КМДШ та LvBS у Facebook