Знайти вбиральню у центрі міста – справжня проблема. Один за одним закрились усі громадські туалети, а в карантин не працюють і кав'ярні, куди раніше можна було зайти у цій справі. Tvoemisto.tv з'ясовувало, хто у Львові відповідальний за громадські вбиральні та що про ситуацію думають містяни і туристи.

Львів’янка Юлія Сафронова на фейсбук-сторінці «Гарячої лінії міста» запитує, чому не працюють громадські вбиральні у Львові. Її публікацію прокоментували понад пів тисячі містян. Коментарі вказують на те, що чимало містян мають проблеми через зачинені туалети. Особливо незручно батькам, адже із малими дітьми важко дати раду у кабіні біотуалету.

«Чому не працюють громадські вбиральні? Проспект Свободи, площа Ринок, парк імені Івана Франка, площа Соборна тощо. Біотуалети не справляються, дітям незручно, не те, що дорослим, немає освітлення у вечірній час. В туристичному місті необхідно мати великі комфортні вбиральні», – пише вона.

Після посилення карантину у Львові проблема із туалетами постала ще гостріше, адже кав'ярні у центрі міста зачинились і не впускають відвідувачів всередину.

Читайте також: Львівські комунальники розірвали угоду на ремонт туалетів у Ратуші

На офіційній сторінці Гарячої лінії львів'янці відповіли, що до 23 березня у міськраді проведуть робочі наради про комплексне вирішення питання і подальше використання громадських вбиралень.

Утім, нині у ЛМР на наші запитання про туалети відповідати відмовляються, у пресслужбі упродовж місяця все ще шукають чиновника, який міг би прокоментувати ситуацію.

Давній пасаж – популярна вбиральня

З Яною ми познайомились в одному із найстаріших пасажів Львова. Дівчина працює баристою у кав’ярні, що у пасажі Андреоллі, він з’єднує вулицю Театральну і площу Ринок.

Вона саме змивала струменем води зі шлангу бруд на бруківці поблизу кав’ярні. Каже, щоранку у пасажі стоїть такий запах, що годі з ним дати ради.

«Вранці тут найнестерпніше. Смердить жахливо. Особливо полюбляють справляти нужду поблизу електричного щитка, у куті. І тут (дівчина показує на куток біля самих вікон кав’ярні – Ред). Щоранку по стінах пасажу нові струмки», – каже Яна.

До «найзапісяніших» місць, каже дівчина, шлангом не дотягнутись, а комунальники там не миють. Яна додає, що торік і скаржились, і просили, але місто не реагує.

Дівчина розповідає, що усіх, хто проситься до закладу, у туалет переважно пускають, і навіть безоплатно, хіба хтось з власної ініціативи заплатить кілька гривень. Але до гостей все ж придивляються, бо траплялись і прикрі випадки.

«Ми впускаємо переважно. Хіба вже дуже підозрілим персонам відмовляємо. Бо, бувало, безпритульні закривались у туалеті, випивали антисептик», – каже дівчина.

Веселі компанії, які влаштовують тусівки на площі Ринок, говорить Яна, часто після випитого пива бігають у пасаж.

«А ви комусь це донесете? Може щось змінитись?», – наприкінці розмови з надією запитує дівчина.

Пройшовши пасажем, де запах справді ще той, виходимо на жваву площу Ринок. Карантинний будень, а людей чимало – відпочивають на лавках, спілкуються поблизу фонтанів. Є навіть трохи туристів.

Сім’ю з Донеччини, з міста Мирноград (до 2016 року – Димитров), ми зустріли поблизу Ратуші, біля зачиненого туалету. Тато, мама і син розгублено перезираються, коли бачать грати на вході у вбиральню.

Чоловік розповів, що вони із сім’єю уже кілька днів відпочивають у Трускавці, а до Львова приїхали на одноденну екскурсію.

«Ми вже встигли трохи погуляти містом, і тут, бачите, проблемка. Спішили сюди, думали відкрито. Мабуть, доведеться у якусь кафешку проситись. Але в одній нам вже відмовили, кажуть – карантин», – говорить тато, поки син переминається з ноги на ногу.

Потерпіти або бігти у парк

Усе було б доволі комічно, якби ж не було так сумно. Виявляється, у центрі міста не так вже й легко сходити до туалету. Громадських вбиралень ще років п’ять тому було зо два десятки, нині ж у центрі Львова не працює жодна.

Закриті туалети у Ратуші, на проспекті Свободи та на площі Франка, вже багато років не працюють вбиральні у парку Франка, щоправда, торік там поставили два біотуалети.    

З 2010 року у місті діє ухвала міськради про те, що людина може безкоштовно скористатись вбиральнею у будь-якому закладі громадського харчування та у державних установах. Але на час посиленого карантину чимало закладів закрились, деякі не впускають відвідувачів до середини.

А «потерпіти» для людей літнього віку чи для батьків з маленькими дітьми може стати справжньою катастрофою.

Місто не надто активно переймається проблемою. Ми впродовж місяця намагались з’ясувати, у чому ж проблема з громадськими вбиральнями, хто ними опікується і чи має місто якийсь план з відновлення туалетів або, можливо, планує встановити сучасні туалетні комплекси у центрі. У пресслужбі щоразу знаходили різні причини, чому про це не може говорити той чи інший чиновник. Наприклад, частина львівських туалетів приватизовані, деякі були в оренді, а деякі мали б належати комунальним підприємствам.

Нині цей бізнес не є прибутковим, каже депутат міськради Петро Адамик. Його компанія колись орендувала приміщення туалету у ратуші.

«На вулиці Князя Романа хотіли відновити громадську вбиральню. Але зупинилось діло. На кінцевій трамваю №2 буде вбиральня. Ми 8 років чекали, поки місто після архітектурного конкурсу, ескізів і всього іншого погодить це. Зараз там є орендар. Він зробив ремонт, туалети будуть пристосовані і для людей з особливими потребами. Це чи не єдиний успішний кейс», – каже Петро Адамик.

Він каже, що вбиральні, з його досвіду, навряд чи є успішною ідеєю для бізнесу. Але місто мало б у це інвестувати, адже майже мільйонному Львову туалети таки потрібні.

«Я у свій час попробував цю справу, але розчарувався. У вбиральню на площі Ринок ми інвестували. До того там щось страшне творилось. Але як бізнес-проєкт він навіть на 20% не окупився. Долар тоді був по 8 гривень, інвестували під 100 тисяч доларів, а вхід був 2 гривні», – згадує Петро Адамик.

Читайте також: У гості до пана Едзя. Чому у Львові не вистачає громадських вбиралень

Нині туалет перебуває на балансі ЛКП Ратуша-Сервіс.

Депутат додає, що у Львові варто встановлювати сучасні туалети, як у деяких містах Європи чи бодай у Києві.

«Треба ставити такі "тумби" як є у деяких містах в світі. Йдеш, кинув монетку у приймач чи заплатив з картки – зайшов. Це точно майбутнє. Бо з тими підвалами… Цей запах звідти хіба вогнеметом можна випалити. Місто б мало щось робити», – додає він.

Біотуалети у парках

Торік у Львові почали встановлювати біотуалети у парках міста. Як розповів директор ЛКП «Зелений Львів» Володимир Данилюк, ЛКП обслуговує 25 парків Львова. Біотуалети встановили у 18-ти, але поки збільшувати «туалетну мережу» не планують. Він каже, що краще збільшити частоту прибирання у тих туалетах які є, ніж встановлювати додаткові.

«Загальна кількість туалетів – 34 біокабінки. Прибирають у них два рази на тиждень. Центральні парки, де найбільшй транзит – парк Франка, парк Високий замок, на Валах, парк Івана Павла другого – прибираємо три рази на тиждень: у понеділок, середу і п’ятницю», – каже Володимир Данилюк.

Він розповідає, що у ЛКП ретельно пильнують за прибиранням. Компанія щоразу після очистки туалетів скидає фотозвіт у спеціальний «чатик».

Володимир Данилюк каже, що нині обслуговування одного туалету на місяць коштує бюджету міста приблизно 1200 гривень. Біотуалети у парках обслуговує компанія Pro Eko, але незабаром усе може змінитись.

«Є угода з ТзОВ «ПроЕко Сервіс». Ми оголосили тендер на встановлення біотуалетів на цей рік. Зараз якраз стадія визначення переможця. Подалась ця ж компанія, але компанія ТОІ ТОІ пропонує кращу ціну. Тому, ймовірно, вартість прибирання кабінки значно знизиться», – каже Володимир Данилюк.

У Львові нещодавно з'явились садівники, також реконструюють громадські простори, відкривають муніципальні галереї мистецтв тощо. Можливо, пора подбати і про базові фізичні потреби та гідність людини?

Вікторія Савіцька

Фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.