Фото: Спільнота Оселя
Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
Багато людей змінили своє життя на краще завдяки цій організації. Тут вони разом живуть і працюють, ведуть спільне господарство та допомагають іншим, які опинився в скрутній ситуації. Спільнота не просто дає прихисток бездомним, а й допомагає відновити соціальні зв’язки та навички.
Читайте також: У Львові запустили флешмоб на підтримку «Оселі»
Майже ровесницею Спільноти є дівчина Оля. Їй 17-ть. Тут вона не лише народилася, а й прожила все своє життя. Мешканці «Оселі» її фактично виняньчили.
Коли мама Олі прийшла до Спільноти, то була на межі. У неї вже були два сини і ось-ось мала народитися третя дитина. Саме в Спільноті жінці допомогли пережити найскладніші моменти життя – здолати кризу, народити та приватизувати квартиру, якої ледь не позбулася.
«Це дім для всіх. Це також мій дім, моя родина. Я тут народилася, мене тут охрестили, тут живе моя мама, раніше мешкали два брати. Тут я щаслива», – розповідає Оля.
Цього року дівчина закінчила 11-клас. Зараз планує вступити у львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг та мріє стати адміністратором готелю або ресторану.
Читайте також: «Оселя», яка допомагає бідним та бездомним, потребує допомоги
Оля розповідає, що її брати, яким зараз 26 і 27 років, вже тут не живуть, а облаштовують власне життя. Один з них донедавна працював у одному з ресторанів Львова, другий – працює на автосервісі. Сюди вони приходять досить часто, аби провідати меншу сестру та маму.
Сама Оля дуже любить футбол, мріє гарно вчитися в училищі, отримувати стипендію та мати власну квартиру, куди б переїхали разом з мамою.
Зараз Оля працює у крамниці – перебирає та сортує речі, працює на залі, інколи – на складі. Як буде далі і чи вдасться поєднувати роботу та навчання, ще не знає.
«Мені відомо, що вихідцем з нашої Спільноти є Сашко Горонді. Своє нове життя він почав з нуля. Тепер став відомим, має власний бренд, шиє сумки, гаманці, бананки. Це гарний приклад того, чого можна досягти у житті, не маючи нічого, але маючи велике бажання стати кращим», – каже Оля.
У розпорядженні спільноти є кілька приміщень – у Львові, на вул. Угорській, де є крамниця, та у Винниках, що на вул. І. Франка. Тут є склад, куди потрапляють речі із контейнерів (їх по Львову близько 30), які вже були у вжитку, крамниця, де речі реалізовують, два будинки, де мешкають люди, яким ніде жити, а ще приміщення, де спілчани займаються перетягуванням меблів. Крім того, щочетверга, поблизу Порохової вежі, Спільнота «Оселя» безкоштовно роздає обіди для бездомних. За день за теплою їжею приходить близько ста осіб, взимку – ще більше.
Оля люб’язно водить усіма приміщеннями. Тут все чисто та охайно. У двоповерховому будинку розташовані житлові кімнати, є відпочинкова зала, пральня, їдальня. Усюди розвішені фото людей зі Спільноти.
Зараз, за словами Олі, сюди приходить близько 25 людей. Разом із працівниками їх десь із 50-ть. Більшість працює на складі та у крамниці.
«Люди можуть бути у нас стільки, скільки їм потрібно. Але є певні правила – не можна вживати алкоголю, наркотиків та агресивно поводитися», – відразу додає Оля.
Далі йдемо у майстерню із обтягування меблів. Відповідальний за неї Тарас. Каже, що прийшов у «Оселю» давно, але як саме, говорити не хоче.
«З меблями працюю вже три роки. Сам їх обтягую та інших чоловіків вчу. Дехто тут працювати залишається й надалі, а дехто вже має місце роботи на великих меблевих фірмах. Свою роботу дуже люблю. Мені навіть сняться ті меблі, як я їх шию і перетягую», – із усмішкою розповідає Тарас.
За його словами, роботи достатньо, адже у майстерні перетягують і ті м’які меблі, які люди просто віддають і згодом після реставрації вони йдуть у крамницю, а також ті, роботу яких замовили люди.
«Маємо оголошення в інтернеті, люди дзвонять, просять їм перетягнути, наприклад, диван, крісла, кутки. Ми можемо саме виїхати до клієнта, підібрати тканину. Далі розраховуємо вартість. Якщо підходить, то забираємо і працюємо», – веде далі чоловік.
За минулий рік, як каже Тарас, перетягнули більше 200 м’який меблів.
Заходимо також й на склад. Тут за старшого Ростислав. Розповідає, що при організації задіяний 8 років. Свого часу мав проблеми з алкоголем і саме «Оселя» допомогла йому позбутися тієї залежності. Більше того, тут чоловік познайомився з дівчиною, яка кілька років тому приїхала знімати документальний фільм про Спільноту. Тепер вони живуть разом.
«Машини Спільноти щодня, крім неділі, їздять Львовом і збирають речі з контейнерів. Орієнтовно за день нам привозять до 3 тонн речей. У понеділок ще більше, бо за вихідні назбирується», – каже Ростислав.
У його підпорядкуванні близько 15 чоловіків, які вивантажують мішки з автівок, висипають речі на столи та сортують. Усе відокремлюють на жіночі, чоловічі, дитячі речі та взуття. Ростислав каже, що дитячі іграшки та взуття потрапляють найгірші. Більшість просто доводиться викидати на смітник.
Також тут збирають речі на вторсировину. Йдеться про бавовняний одяг, целофани, макулатуру, плівки, метал.
Практичніші речі, як от темні штани, светри, футболки потрапляють у руки безпритульних, решта – у крамничку.
Сама крамниця, що розташована поруч, досить простора. Тут два відділи – один, де розвішені новіші речі, деякі з них навіть з бірками виробника, а другий – з речами більш поношеними, але придатними для вбирання.
Цін тут немає, лише добровільна пожертва. Проте є рекомендовані ціни. Наприклад, у першому відділі за футболку просять заплатити 50 грн, за светер – 70-80 грн. Взуття – від 120 грн. У другому відділі футболка коштуватиме 25-30 грн, майка – 15 грн, простирадло – 20 грн, ковдра – 80-100 грн.
Читайте також: Львів’ян просять долучитися до роздачі їжі безпритульним. Як це зробити
Відповідальна за крамницю Оксана, яка тут працює вже третій рік, каже, що людей до них приходить досить багато. І не лише з Винник, а й зі Львова і навіть довколишніх сіл.
Раніше жінка працювала у Львівській політехніці інженером, хіміком-технологом. У Спільноті лише волонтерила. Проте, все ж вирішила залишитись на постійній основі. Зараз при «Оселі» водієм працює і її чоловік.
«У крамниці за благодійну пожертву реалізовуємо речі, які не дуже підходять безпритульним людям. Це блузки, взуття на каблуках, шорти, спідниці, плаття. Відвідувачів багато. Особливо у вівторок, коли все оновлюємо», – каже Оксана.
Виручені кошти йдуть на облаштування «Оселі», харчування людей, оплату послуг.
Увесь час нас супроводжує та ж тендітна 17-річна Оля. Вона тут задіяна у всьому. Святкування 18-річчя також «на ній». На сьогодні Оля не лише придумала сценарій святкування, а й буде ведучою цього вечора. Усіх деталей розповідати дівчина не захотіла, та все ж зазначила, що все пройде у вузькому осельному колі у внутрішньому дворику їхньої Спільноти.
Нагадаємо, кожен може допомогти Спільноті Оселя.
Для цього варто:
- залишити непотрібні вам речі у доброму стані в одному із контейнерів «Оселі» (адреси тут);
- поділитися продуктами харчування з бездомними людьми (телефонуйте 096 426 47 96);
- замовити реставрацію меблів у майстерні «Оселі» (зробіть фото меблів і відправте на вайбер 096 426 47 96);
Також спільноту можна підтримати фінансово, переказавши кошти на картку Спільноти взаємодопомоги «Оселя»: Приват банку 5169 3305 18406647.
Ольга Шведа, фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав
Репортаж Твого міста
- Історії родин та львівських вулиць. До чого відкрив доступ Держархів Львівщини
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі