Тюбінг і оригінальні розписи столітньої давності Модеста Сосенка. Подорож Львівщиною на один день
Якщо ви шукаєте одночасно рухливий й історично цікавий відпочинок, то катання на тюбингу у розважальному парку поблизу Львова і відвідини церкви Архистратига Михаїла із оригінальними розписами Модеста Сосенка вам прийдуться до душі. Ба більше, подорож займає не більше одного дня.
Розважальний комплекс Їжак парк розташований за 40 хвилин від Львова і саме тут можна спробувати екстремальну розвагу. Тюбінг – це катання на бублику з міцної резини із засніжених спусків. Потрібно сісти всередину, міцно триматися за ручки і насолоджуватися екстримом під час польоту. Коли летиш на бублику перехоплює подих, але в цілому розвага безпечна, тому підійде і для дітей, і для дорослих. Головне високо підіймати ноги і не боятися.
У парку, окрім двох гірок для тюбінгу зі штучним покриттям, облаштовують довші траси на засніженій горі. Щоб повернутися до спуску працюватиме витяг, який підніме до гори вас у тюбі. Один з’їзд вартує 80 грн для дорослих і 20 для дітей, година катання коштує 350. Відчинений парк з вівторка по п’ятницю, з 12 по 19 , а у вихідні з 10 до 19. Для відпочинку та комфорту на території є альтанки, вбиральні і можна взяти їжу зі собою.
Основний пункт цієї подорожі – церква Архістратига Михаїла у селі Підберізці. Дорога сюди займає лише 20 хв. Церква – унікальна пам’ятка національного мистецтва, єдина, де збереглися розписи українського художника Модеста Сосенка. Він використав яскраві барви, позолоту, геометричні та флористичні мотиви, щоб зробити це місце особливим - тут можна годинами розглядати деталі. Чого лише вартують промені світла, які проходять через різнокольорові вітражі.
Модест Сосенко – український художник, який своєю професійною діяльністю доклався до відродження національного мистецтва на початку ХХ ст. Митець з багатогранним талантом, новатор у монументальному і станковому сакральному мистецтві зробив вагомий внесок у історію української культури.
Саму церкву Архістратига Михаїла спорудили майже 150 років тому за проектом архітектора Івана Левинського. На будівництво і розписи громада села зібрала аж 70 тис. ринських золотих.
Архітектор знаний й іншими своїми відомими проєктами: забудовою Кастелівки, виробництвом кераміки на власній фабриці, фасадною майолікою, та участю в зведенні будинку Музичного товариства імені Лисенка. Левинський, Сосенко та їхнє оточення стали осердям львівської архітектурної школи.
Пані Леся Шкробот, яка мешкає неподалік і займається підтримкою доброго стану сакрального місця розповідає, що Модест Сосенко у той період розмалював 11 храмів, куди входить і зруйнований храм у Славську.
«Допомагав йому малювати Поцманюк, але нашу церкву Сосенко розмалював сам: всі ці розписи – оригінальні, зроблені у 1907-1910 роки. На жаль, час забрав своє – в нас вже нема тої яскравої колористики – колись все було набагато яскравіше».
Наразі Леся Шкробот спілкується з реставраторами, які вже пробували знімати віковий наліт з малюнків, щоб відновити яскраві відтінки. Пані Леся шукає програми фінансування реставрації та меценатів, бо на збереження потрібні мільйони.
Пані Леся Шкробот зазначає, що для розмалювання храму було використано 25 кг позолоти. І дійсно, якщо підняти голову до високого купола і вдивлятися у деталі, то можна помітити, що і образи, і хрести та особливо арки легенько виблискують.
«Всі ці кольори були створені на натуральних основах – люди носили з села яйця і молоко, щоби розмальовувати храм», – уточнює пані Леся.
Унікальні вітражі із зображенням Ісуса Христа і Марії Магдалини та Христа і дітей теж проектував Сосенко, а виготовили їх на фабриці у Кракові. Замість звичного церковного іконостасу тут є 12 фігур апостолів, яких привезли з Риму. У радянські часи місцевим жителям довелося ховати їх на горищах, а підпис художника при вході - замалювати. Так церкву вдалося зберегти. Пані Леся каже, що попри тиск влади церква все одно продовжувала об’єднувати людей:
«Були в нас священники, які не боялися тої влади і приходили, правили служби, і люди ходили до церкви, тобто вона не була закрита чи перетворена на склади».
Ще один заборонений знак, який прикривали образом – це список загиблих січових стрільців. Церква була справжнім осередком українськості у буремні часи. Сюди приїжджав Андрей Шептицький, і тут досі стоїть його митрополиче крісло. Також до церкви любив навідуватися й Іван Франко. Усю цю інформацію по дрібках і збирає Леся Шкробот. Жінка почала займатися дослідженням та збереженням церкви вже на пенсії, каже, що саме тепер відчула, що має до цього покликання:
«Десь щось в душі відбулося: то були діти, школа, робота, біг вперед, вперед і знову вперед. Потім почалася пенсія і відкрилося якесь інше дихання, інше бажання».
Робота в храмі для пані Лесі – душевний відпочинок і спокій, а також перезарядка. Окрім збирання інформації жінка також займається описом робіт у храмі і реставраціями. Багато що вже відреставровано, але далі було б добре взятися, мріє Леся Шкробот, до відновлення плащаниці, адже зараз вона вже стара і місцями пошарпана. Проте на все це, звісно, потрібні гроші, і пані Леся вважає, що дістати їх – можливо:
«ОТГ нам обіцяє підтримку. Крім того я ще зареєструвала громадську організацію «Сакральна спадщина Сосенка у Підберізці» для того щоб залучити людей на ту фінансову підтримку».
Зберегти це все важливо насамперед для майбутнього покоління, зазначає пані Леся, щоб наші діти і внуки мали чим гордитися, з чого почерпнути інформацію про село і його історію.
Жінка має велику мрію – організувати недільну школу при церкві. А поки вона залюбки проведе екскурсію у храмі, якщо попередньо домовитися за телефоном. Також щонеділі богослужіннях проводить отець Станіслав, який багато років є парохом храму і зробив чимало для його збереження.
Маленький нюанс: одягайтеся тепло, церкву не опалюють, щоб не зруйнувати розписи.
Цей маршрут підійде для всієї сімʼї і зробить ваш вихідний дуже різноманітним. Після екстремальних розваг на тюбах поринути у мистецтво та історію неабияке задоволення, ба більше дістатися сюди зі Львова можна всього за годину.
Катерина Бортняк
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських правВибір Твого міста
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса