Фото: «Екологія. Культура. Мистецтво»
Що ми знаємо про «Стільське городище»
В об’єктиві - культурна спадщина
«Стільське городище» – унікальне місце на карті Європи, яке потребує масштабних досліджень. Дотепер археологічні розкопки проводилися лише на невеликій частині самого городища, яке визнано пам’яткою археології національного значення. Та ми досі дуже мало знаємо про справжню історію урочища «Печера» біля села Ілів, урочища «Диравець» в селі Дуброва, урочища «Лиса Гора» на околиці Миколаєва. Мало досліджені печерні комплекси природного й антропогенного походження, гідротехнічні споруди на річці Колодниця, різночасові поселення і курганні могильники. Заповідник розташований у Стрийському районі Львівської області на території Тростянецької та Миколаївської громад між селами Стільсько, Ілів, Дуброва та на північній околиці міста Миколаєва.
Голова ГО «Екологія. Культура. Мистецтво» Софія Каськун вирішила зрушити життя «Стільського городища» в позитивну сторону. Каже, підштовхнула минулорічна подія, коли місцеві мешканці звели на давньому язичницькому поселенні капличку Матері Божої.
«Я подумала, це просто прекрасна нагода – поєднати кілька речей. По-перше, створити ситуативну резиденцію фотографів, по-друге, зробити промоцію заповідника і території, по-третє, дати місцевим мешканцям розуміння, де вони живуть, що вони мають і яка цінність цих об’єктів. Я почала працювати в цьому напрямку, в результаті ми виграли грант Українського культурного фонду».
Проєкт «В об’єктиві – культурна спадщина» почали реалізувати цього літа. Він складається з кількох етапів. На сьогодні вже відбулася резиденція для фотохудожників з різних регіонів України. Упродовж 6 днів учасники не просто візуалізували актуальний стан культурних ландшафтів, а й під менторською опікою Кості Смолянинова переосмислювали історичну територію.
У заповіднику працювали 10 фотомитців з Івано-Франківська Львова, Києва, Харкова, Хмельницького, Вінниці та Жовкви: Олеся Саєнко, Марина Чорна, Юрко Мориквас, Катерина Лесів, Вікторія Лихольот, Альона Малашина, Євген Ворожейкін, Ольга Заречнюк, Тарас Пахолюк та Андрій Симоненко. Також долучився місцевий фотограф, вчитель Юрій Левицький. Зі слів координаторки проєкту, це був успіх, бо загалом для участі зголосилося 35 учасників.
«Виявилося, що 6 днів резиденції замало. Програма була насичена, люди в кінці дня буквально падали з ніг, а вранці до схід сонця вставали і далі йшли фотографувати. Навіть у своїх відгуках вони казали, що дуже бракувало часу, але отримали багато вражень і цікаві знайомства. Радію, що зібралася абсолютно різна молодь. Резиденти переосмислювали, чим є ці об’єкти, що говорить місцеве населення, що кажуть наукові дослідження».
Підсумком резиденції стане вихід друком каталогу – мистецького видання, в якому знайдуть місце світлини усіх пам’яток заповідника «Стільське городище». В об’єктиви потрапили і локації Ландшафтного регіонального парку «Стільське Горбогір’я», який також долучився до проєкту.
«Буде (у каталозі – ред.) Миколаїв з його кар’єрами, які перетворюють на пісок і нищать культурні ландшафти. У нас будуть містичні знаки – петрогліфи, які відслідковуються у печерах та повторюються у побуті селян, – каже пані Софія. З природного заповідника будуть два об’єкти – це ранчо «Гута Щирецька» і «Старорічище Дністра» в селі Устя, дуже цікаві природничі і заповідні локації».
Ще один етап проєкту – Літня школа мобільного фото і відео для місцевих підлітків віком 10-16 років. Його кураторка Рома Равлів каже, що з відбором дітей вийшло навіть цікавіше, ніж з фотографами. Було 12 місць, а зголосилося 16 учасників. Батьки практично до старту проєкту просили взяти їхніх дітей. У результаті у школі займалися 15 осіб.
«Разом із резиденцією для фотографів ми організували для місцевих дітей Літню школу мобільного фото та відео під керівництвом Віктора Петрова та Гали Козютинської з What If Creative Studio, щоб вони могли грамотно працювати з фото та відео контентом. Можливо, для когось Літня школа, стане основою майбутньої професії», – додає вона.
Мандрівна фотовиставка і презентація фільмів
Організатори вже працюють над каталогом зі світлинами митців резиденції, а завершенням проєкту «В об’єктиві культурна спадщина» буде презентація фотовиставки у населених пунктах, де розташовується заповідник «Стільське городище», з підсумковою експозицією у Львові.
Координаторка проєкту розповідає, як у процесі роботи резиденти намагалися зрозуміти культурну спадщину через призму людського витвору.
«Фотографи подавали це у різних вимірах. Олеся Саєнко зробила цілу серію фотографій, які вона назвала знаки-петрогліфи, Ольга Заречнюк – цілу серію западин і печер, зазначаючи, що «не раз з'являлося відчуття, що ти на порозі, ось-ось провалишся як Аліса у кролячу нору… та, чи пригадаєш побачене після пробудження?» Місце настільки загадкове, що вони так до кінця не зрозуміли, як всі ці об’єкти вкласти у своїй уяві», – каже вона.
Проєктом також передбачено створення двох фільмів – про саму резиденцію і про Заповідник. Говорячи про їх створення, Софія Каськун ледь стримує емоції від захвату. Каже, що не могла й уявити, що роботу резиденції вдасться так творчо задокументувати у відеострічці. Режисер фільмів Мирослав Трофимук дуже ґрунтовно, а разом з тим творчо підійшов до завдання. Особливий фільм ще й тому, що в його основі розмова з першовідкривачем Стільського городища, місцевим істориком Василем Дерешем, котрий ще в 60-ті роки ХХ ст. виконав обміри і наніс на карту вали городища, живі інтерв’ю з ним на місцевості створюють неповторну атмосферу.
Нерозгадане місто на карті Європи
«Стільське городище» пов'язують з багатьма міфами, легендами, видумками. Місцеві мешканці та туристи трактують по-своєму, для повного і правильного розуміння бракує й самих досліджень.
«Для мене це місце – загадкове, це - багатошарова пам’ятка, що потребує подальших досліджень. У багатьох вимірах воно унікальне на території Європи. Для мене важливо, щоб промоція активізувала ґрунтовні дослідження. Адже, між Іловом та Стільськом у лісах є більше 240 курганів. А це означає, що ця територія була густо заселена, і в різний час. Знайдені під час досліджень крем’яні знаряддя праці свідчать про життя тут в період палеоліту. Також на околиці Тростянця є стоянка періоду енеоліту – культури лійчастого посуду – вона синхронізується в часі із трипільською культурою 4- 3 тис. років до н.е. Тобто це говорить, що люди там жили дуже давно», – аналізує Софія Каськун.
На її переконання, те, що сьогодні стало культурною спадщиною, колись було звичайними речами повсякденного життя. З часом ці об’єкти втратили своє первинне значення, і навіть після ґрунтовних досліджень можна лише здогадуватися, що це було.
До слова, на логотипі проєкту зображені сліди що нагадують креслення валів городища – як відпечатки пальців. Один зі слідів – чіткий, а інший – розфокусований, який якраз символізує людську уяву про маловідому спадщину. Координаторка проєкту вважає, що сучасні люди занадто часто мислять себе категорією тут і зараз і не почуваються спадкоємцями величезного історичного пласту, нащадками тих, хто жив на цій землі тисячі років тому.
«Думаю, Стільське городище завжди буде залишати якісь таємниці, і дослідження його буде тривати не один рік. Але, перш за все, треба залучити молодих науковців, яким буде цікава ця тема, кого цей об'єкт зацікавить настільки, що «Стільське городище» стане справою всього їхнього життя», – підсумовує Софія Каськун.
Вже у кінці вересня організатори презентують фотовиставку та фільми у Стільську, Ілові, Дуброві, Тростянці, Миколаєві та Львові.
Юлія Осим
Фото Андрія Симоненка, Ольги Заречнюк, Альони Малашиної та Юрка Морикваса
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.