Фото: Unsplash
Я хочу, щоб мене почули. Чому медсестри виїжджають на роботу за кордон
Антін Кушнір розповідає, що він разом із колегами з Грузії та Вірменії перемогли у конкурсі ґрантів у межах співпраці країн Східного партнерства, що фінансувався Європейською комісією, із проєктом сприяння розширення можливостей медичних сестер (Nurse Empowerment Stronger Together). Проєкт полягав у проведенні в трьох країнах ґрунтовного дослідження роботи медсестер. В Україні його координувала Олександра Палагіцька.
«Ми вибрали медсестринство, тому що це спільна проблема для більшості країн пострадянського простору, де медсестринство у занепаді, про що свідчать показники втрати медсестер, які виїжджають за кордон. Крім того, якщо порівнювати Україну та інші країни Східного партнерства з, наприклад, Британією, Канадою, США, Польщею, Німеччиною, то у нас на одного лікаря є на 90-300% менше медсестер», – розповідає Антін Кушнір.
Антін Кушнір
Тож ідея полягала у тому, аби виявити, що болить медсестрам, аби згодом використовувати результати дослідження як аргумент в ухваленні рішень.
Голос медсестри
Олександра Палагіцька говорить, що розробити вичерпний питальник допомогла професорка з медсестринства Шерил Портвуд (Cheryl Portwood) із медсестринського коледжу Дрексельського університету у Філадельфії, США.
«Ми провели 15 глибинних інтерв’ю із медсестрами керівної ланки приватних і комунальних закладів охорони здоров’я, керівницями медсестринських асоціацій і з топовими лідерами галузі. Також ми провели вісім інтерв’ю у фокус-групах із 8-10 медсестер із закладів амбулаторного і стаціонарного типу. Взяли також один дитячий спеціалізований медзаклад», – розповідає координаторка проєкту NEST в Україні.
Олександра Палагіцька
Інтерв’ю проводили у Львові та в області, в Івано-Франківську та в області, у Києві і в області, у Рівному та в Одесі. Окрім центральних медзакладів, включили в опитування і ті, що на периферії, аби картина була повною.
Під час опитування у Київській області
У результаті виявилось, розповідає Олександра Палагіцька, що скрізь медсестри вказували на однакові проблеми і питання, що їх хвилюють. У питальнику було чотири розділи: безперервний професійний розвиток, кар’єра, залученість медсестер до роботи і безперервність догляду.
«Єдине, що відрізняло у відповідях приватні заклади від комунальних – це гідне пошанування зарплатою. У перших також є вищі вимоги до якості надання медичних послуг. У других медсестри зазначали, що готові здобувати нові фахові компетенції, щоб мати гідну зарплату, адже та, що є зараз, часто не дозволяє їм купити необхідні речі, а про те, щоб заплатити за курси, навіть не йдеться», – говорить Олександра Палагіцька.
Хочу вибирати навчання
Усі медсестри, які взяли участь у дослідженні, вказували на несправедливість в організації безперервного професійного розвитку між ними та лікарями. Якщо лікарі можуть обирати, де і як їм підвищувати кваліфікацію, чиї лекції слухати і на які семінари іти, то медсестри такого вибору позбавлені законодавством України. Вони дискриміновані.
«Їм ніхто не забороняє ходити на курси і збирати сертифікати, але їх можна хіба повісити на стіні в кабінеті. Все одно раз на 5 років медсестра мусить піти у заклад післядипломної освіти і пройти курси там, хоча вона може мати більше практичного досвіду, ніж лектор», – зазначає координаторка дослідження в Україні.
Набратись сміливості
Олександра Палагіцька говорить і про те, що в Україні немає традиції прислухатись до голосу медсестер – їх радше сприймають як руки лікаря, що є образливим і сприяє нерішучості середнього медичного персоналу, його постійне перебування в тіні.
Читайте також: Після голодування медсестер на Львівщині відновили роботу лікарні, яка простоювала майже рік
Але час змін настав. І після того, як в Україні провели дослідження NEST, його учасниці та інші зацікавлені у розвитку професії об’єднались і написали листа міністрові охорони здоров’я, в якому ішлося про їхнє бачення безперервного професійного розвитку у медсестринстві.
«Нам так накипіло, що ми написали лист до міністра. Ми не боялися. Розумієте, у сучасному світі підписати лист до міністра і викласти його в інтернеті – революційно для медсестри. Ми просимо мати вільний вибір. Чекаємо на відповідь», – каже Олександра Палагіцька.
Медсестри пишуть листа міністрові
Хочу вирішувати
Також в дослідженні NEST ішлося про безперервність догляду і про функції, що їх, зазвичай, виконує лікар, але могла би – медсестра. Іншими словами – про залученість медсестер.
«В Україні є ступенева освіта для медсестер – рівень бакалавра і магістра. Але з таким дипломом можна стати щонайбільше старшою чи головною медсестрою, а як пощастить, то мати години викладання – це й уесь кар’єрний розвиток. Ніхто не бачить, що медсестра має вищу освіту і може контролювати маніпуляції лікаря, наприклад, за чек-листами. Медсестри кажуть: ну і що, що я зберу ці дані, лікар все одно прийде і буде питати те ж. Тут також ідеться про довіру до медсестер, про те, що їх голос має стати гучнішим», – зазначає координаторка проєкту в Україні.
Під час проведення опитування у Золочеві на Львівщині
Олександра Палагіцька наводить приклади, коли усі дії із переведення пацієнта у стаціонар чи з його повернення під амбулаторний нагляд контролює виключно сімейний лікар. У стаціонарних медзакладах координацією, за її словами, також займаються лікарі.
«У нас медична сестра переважно не залучена до нарад, рішень. На неї дивляться як на людину, яка зробить, що скажуть. Ніхто не думає про те, що вона теж має свою думку, до того ж – ґрунтовану на досвіді догляду за хворими», – каже Олександра Палагіцька.
Читайте також: Щороку їду на Майдан. Історія медсестри, чиє фото друкували світові медіа
Вона вважає, що медсестер із ступенями бакалавра та магістра можна залучати до координації між медзакладами та лікарями, також вони можуть опікуватись паліативними хворими, а головне – займатись превенцією, що є пріоритетом охорони здоров’я в усьому світі. Окремо можна говорити про роль шкільної медсестри, яка могла би проводити спільно із вчителем уроки здоров’я, працювати з батьками, говорити про вакцинацію
Такі речі, говорить координаторка, потрібно вирішити законодавчо.
Експеримент
Після того, як отримали такі результати дослідження, вирішили піти далі, розповідає Антін Кушнір. Дитячий Центр здоров’я імені Анни Мазуренко подався на ще один конкурс, що оголосив україно-швейцарський проєкт з розвитку медичної освіти. Ідеться про розвиток компетенцій медсестри з розширеними функціями. Недавно дізнались про перемогу.
«Ми вирішили вдатись до такого ризику. Ідеться про те, що у нас медична сестра матиме свій особистий медичний прийом. Для участі відібрали 10 закладів з України і ми – серед них. Так, це ризики, мусимо старатися. Але ми впевнені, що деякі речі можна віддати медичній сестрі», – каже Олександра Палагіцька.
Окрім того, у Центрі здоров’я імені Анни Мазуренко періодично проводять тренінги із підготовки шкільних медсестер, які можуть потім говорити з батьками про вакцинацію, навчити дітей правильно сидіти за партами, харчуватись, займатись фізкультурою без шкоди для здоров’я тощо. Тобто – поширювати у школах і садочках моду на здоров’я.
Про гендер, зарплати і закордон
Олександра Палагіцька, яка також викладає медсестринство, розповідає, що в аудиторіях на кілька десятків дівчат бачить зазвичай щонайбільше 1-2 хлопців.
«Гендерне питання актуальне. До 2019 року у класифікаторі професій не ішлося про медбратів. Лише недавно внесли зміни, а до того чоловіки отримували дипломи з написом «медична сестра», – говорить вона.
Чоловіки із дипломом тепер уже медбрата переважно ідуть працювати у хірургічні, офтальмологічні відділення або масажистами.
Координаторка проєкту NEST в Україні розповідає, що медсестри, які закінчують заклад освіти, часто працюють за спеціальністю від одного до п’яти років, а паралельно вивчають іноземну мову і потім їдуть за кордон.
«Це велика цифра кожного року. Що їх спонукає? Є багато пропозицій про одночасне вивчення мови і працевлаштування – у Німеччині, Чехії, Ізраїлі, а особливо – в Польщі, що дозволяє нашим медсестрам працювати без нострифікації диплому», – каже Олександра Палагіцька.
Вона додає, те, що українські медсестри отримують роботу за кордоном, означає, що вони добрі працівниці.
«У всьому світі в більшій чи меншій мірі бракує медичних сестер. Є приклади, коли наші медсестри отримують ще вищу медсестринську освіту за кордоном, бачать мотивацію та вказують на те, що і наші навчальні програми потребують постійного оновлення», – зазначає координаторка дослідження NEST в Україні.
Читайте також: Якими новими медпослугами з 1 квітня можуть безоплатно користуватись львів'яни
В Україні, за її словами, середня зарплата медсестри, яка тільки почала працювати, становить 4,5-5 тисяч гривень. Звісно, медсестри, які працюють із сімейними лікарями отримують більшу зарплату, адже на первинній ланці вже відбулась реформа. Так само можуть мати доплати медсестри у стаціонарах, зокрема ті, які працюють у відділеннях для хворих на коронавірус.
«На первинній і вторинній ланках медицини зарплати медсестер сильно відрізняються, і це погано, бо породжує між ними суперечки. Але таке законодавство. Реформа мала би це вирівняти», – говорить Олександра Палагіцька.
Під час проведення дослідження в Червонограді
Наслідки для пацієнтів
Суспільство має нарешті почути голос медсестер, каже координаторка проєкту NEST в Україні, інакше зазнає серйозних втрат.
«Якби медична сестра мала розширені функції, вона могла би більше займатися превенцією, що в усьому світі цінується найбільше. Адже превенція – це значно дешевше, ніж лікування. Якби медсестер у нас було більше, то пацієнти мали би більше уваги і опіки. Опіка – це коли медсестра зателефонує і нагадає про прийом або розповість батькам, як правильно обрати для дитини шкільний ранець. Це матиме позитивний ефект для здоров’я в майбутньому», – каже Олександра Палагіцька.
Для того, аби так було, медсестрам потрібно надати вибір, розширити їхні функції, залучити їх до ухвалення рішень та, звісно, переглянути оплату їхньої праці.
«Якщо медсестра отримує більшу зарплату, то може більше вчитися. А тоді може реалізувати себе на роботі через залученість, а не просто ставити крапельниці і робити ін’єкції. Якщо вона матиме мотивацію, то розвиватиметься далі, що впливатиме на якість медичних послуг», – пояснює заступниця директора Центру з медсестринства.
Дослідження в Одесі
Що далі?
За словами Антіна Кушніра, офіційні дані дослідження оприлюднять приблизно за два місяці. Їх опублікують у європейському медичному журналі.
«Люди можуть спитати, навіщо дослідження, адже і так все зрозуміло. Але тепер це не тільки зрозуміло, а й доказово і має велику вагу», – зазначає Олександра Палагіцька.
Антін Кушнір говорить, що після оприлюднення офіційних результатів дослідження медсестринські асоціації зможуть використовувати їх для підкріплення своїх позицій.
«Вони будуть знати, що їм потрібно вимагати від політиків або як їм треба доносити інформацію до керівництва. Комунальні некомерційні підприємства у своїй автономії не поступаються приватним закладам. Дослідження дозволить медсестрам-управлінцям формувати позицію від імені медсестринського колективу до директора. Ітиметься не про емоції, а про факти», – каже директор Центру здоров’я імені Анни Мазуренко.
Ще один результат реалізації проєкту – це обмін досвідом і побудова діалогу для співпраці із колегами у Грузії та Вірменії.
«Наступний наш крок має бути практичним. Ми хочемо підготувати ще одну ґрантову пропозицію. Ідеться про власне імплементацію надання медсестрам більших повноважень у закладах охорони здоров’я», – каже Антін Кушнір.
Він додає, що згодом результати дослідження можуть мати вплив і в політичній площині.
«Профільна комісія парламенту і МОЗ мали би отримати сигнали від медсестер. Ми не знаємо, наскільки цей уряд є готовим до змін, але дослідження залишиться і через рік, і через три. Подивимось, як все буде розвиватись», – говорить управлінець.
Розмовляла Олександра Бодняк
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня