Із 1 вересня 2020 року усі школи в Україні, де навчання досі велося російською мовою, мають перейти на навчання державною мовою. У 2023 році це мають зробити школи, де навчання ведеться мовами Європейського союзу – у Львові це польськомовні школи. Tvoemisto.tv дізнавалось, що думають школи про цей перехід, як до нього готуються і чи готуються взагалі. Ми відвідали ліцей №45 – «російську школу» та школу №24 – «польську».

Олександр Пушкін і «таємна кімната»

Ліцей №45, де навчається близько тисячі дітей, часто стає предметом дописів у соцмережах. Тут звикли до негативних коментарів, але все одно не розуміють закликів «спалити, підірвати, стерти». Якось сюди приходили хлопці з ОУН на екскурсію кабінетами української мови, історії та захисту Вітчизни. Директорка Наталія Мельник каже, що готова показати, як живе і чому вчить дітей школа.

«Якщо ви хочете, прийдіть, подивіться – ми відкриті. Наразі лише з ОУН приходили, а решта у соцмережах поширювала інформацію із сайту школи 15-річної давнини», – каже директорка.

Наталія Мельник, директорка ліцею №45 ЛМР

Наталія Мельник та її заступниця Тамара Драган емоційно розповідають про звинувачення у тому, що в школі буцімто є «таємна кімната русского мира». Розумію, що вони ображені, а може й обурені.

«Нам «інкримінували» музей Пушкіна. Добре, ми його закрили, хоч там були унікальні матеріали про Пушкіна і Галичину, де, власне, його твори вперше і друкувались, польською мовою. Зараз у нас є експозиція «Літературний Львів», про всіх, хто жив і творив у Львові. Ми все прекрасно розуміємо, наше життя змінилось так само, як і в усіх українців», – розповідає Наталія Мельник і додає, що її чоловік – військовий ЗСУ.

«Нам образливо. У нас діти щороку беруть участь в олімпіадах з української мови, у конкурсі імені Петра Яцика, літературному – імені Шевченка. І перемагають, і мають призові місця», – говорить Тамара Драган.

«Деякі учні на перервах говорять російською. Але це особистий простір дитини. Ми не маємо права їм забороняти. Інші діти – з україномовних сімей – спілкуються українською», – каже Наталія Мельник.

Насправді у школі під час перерви так гамірно, що у вухах – один суцільний шум. Від молодших, які пролітають повз, чути українську мову.

«Деякі батьки кажуть, що мріяли про те, щоб їхні діти у нас вчились, але їх зупиняла російська мова навчання. І ми набрали український клас», – говорить Наталія Мельник.

Окрім першого класу, каже вона, у школі, за заявами батьків, українськими є один 5-й, один 8-й та два 10-х класи.

«Проблема в підручниках для цих українських класів. Частину ми змушені позичати, частину купили за кошти субвенції, а на решту – здавали макулатуру. Щоб забезпечити всі класи україномовними підручниками з 1 вересня 2020 року ми зробили замовлення на 900 тисяч гривень», – говорить Наталія Мельник.

У школі вже багато років, додає вона, використовують україномовні друковані зошити. Окрім того, на роботу приходять молоді вчителі, які володіють лише державною мовою.

Читайте також: Не мордувати дітей. Як в Україні змінять навчання у середній школі

«Загалом навчання у нас російською мовою. В українських класах – українською мовою. Спілкування між вчителями і дітьми, позакласне виховання – також українською. І вся документація теж – наказ російською ми навіть не зможемо видати, бо забули, як це. Для нас не є проблемою перейти на державну мову. Але є законодавство – Конституція, закон про національні меншини – де зазначено, що поряд із державною мовою, за заявами батьків, може вивчатись російська», – говорить директорка.

Хто вчиться у «російській» школі

Наталія Мельник зазначає, що у школі багато дітей із російськомовних сімей, з певних причин вони обрали саме ліцей №45. Є діти з інших країн, які навчаються російською, а на перервах адаптуються до україномовного простору. Загалом у школі є діти 22-х національностей – кілька років тому провели опитування серед батьків.

Випускники школи, каже директорка, навчаються в усіх львівських вишах – від медичного університету до військової академії. Одна випускниця вчиться в Лейпцигу, багато – у Польщі та Чехії.

Директорка показує кабінети української мови та літератури, в одному з яких вчителька збирає колекцію писанок з усього світу, «шекспірівський кабінет», де малеча вчить англійську за круглим столом, лінгафонний кабінет, кабінет трудового навчання із повністю обладнаною кухнею. Деякі із класів обладнані за допомогою меценатів, наприклад, останній – завдяки міжнародній жіночій організації.

Кабінети української мови

«У нас вчителі української мови – від Бога. Одна вчителька вже давно перевіряє письмові роботи ЗНО. Це про щось говорить», – зазначає директорка і додає, що вчителі української кафедри проводять заняття з іншими колегами, зокрема, вчать їх новому правопису.

У коридорах школи – стенди, оголошення та стінгазети українською мовою. Поступово, каже директорка, замінюють стенди у предметних кабінетах. Каже, що за раз це зробити не можуть, тому що все коштує грошей.

Російська мова

Раніше ліцей співпрацював зі школами з Москви, Мінська та польського міста Каліш. На його базі проводились міжнародні пушкінські конкурси. Це ліцею та його керівництву згадують і досі – переважно у формі «хейтспічів».

«Колись і день Росії проводився в Оперному щороку. Ми мали співпрацю до 2013 року. Після – ні. Ми розуміємо, яка ситуація. Росія – то є агресор», – говорить Наталія Мельник.

Тамара Драган говорить, що цього року у Львові проводили міську та обласну олімпіади з російської мови – таким був щорічний наказ від МОН та розпорядження від ЛОДА. Але, кажуть обидві освітянки, учні ліцею в цих олімпіадах участі не брали.

Читайте також: Інтелект та вільнодумство. Як працює Львівський фізмат-ліцей

Наталія Мельник зазначає, що у школі не переймаються, бо вважають себе готовими. Єдине – переживають за забезпечення підручниками українською мовою. Якогось спротиву від батьків, зазначає директорка, також не було.

Основний закон

Директорка школи №24 Луція Ковальська зустрічає нас в обумовлений час на порозі закладу.

«Прошу ваші документи», – каже вона строго.

Після перевірки ідемо в її кабінет. Усі написи та оголошення в коридорах зроблені двома мовами – польською та українською. Діти та вчителі вітаються з керівницею польською. Із класу виходять учні початкової школи – хлопчик звертається до вчительки українською.

Луція Ковальська, директорка школи №24

У школі імені Марії Конопницької, польської поетки, чий портрет висить між першим і другим поверхом, усього 285 учнів. У багатьох з них, каже Луція Ковальська, батьки чи навіть бабусі або дідусі також є випускниками цієї школи, заснованої у 1944 році. Вона сама теж тут вчилась.

«У всіх часах – позитивних, негативних – це завжди була школа з польською мовою навчання. Всі випускники школи – в основному громадяни України, які мали польське походження або польське коріння», – каже директорка.

Усі вчителі тут – двомовні. Учні також володіють двома мовами.

«Позашкільні заходи, педагогічні ради, спілкування, зокрема з батьками, є двомовним. Навчання – частково українською, а частково – польською. На це є і бажання, і згода батьків. Наша мета – виховувати, передусім, громадян України. Але з підтримкою традицій, які є в їхніх сім’ях – тобто польських», – розповідає директорка.

Свята до українських дат, каже Луція Ковальська, є двомовними, під час них лунають український і польський гімни. Польські свята – польською мовою. Відзначають Різдво, Великдень, День усіх святих, День незалежності Польщі тощо.

Українською мовою тут проводять уроки захисту Вітчизни, історії України, української мови і літератури. Також українською відбуваються інформатика, фізкультура і частина математики.

Згідно із новим законодавством, планується, що у початковій школі діти і надалі зможуть вчитись польською мовою, у середній школі відсоток вивчення польської скоротиться, а у старших класах пануватиме державна мова, розповідає Луція Ковальська.

«Я, скажу відверто, з цим не згідна. Якщо дитина хоче навчатись в Польщі, то їй, наприклад, математика чи географія українською мовою не потрібні. Вони потрібні польською. Двічі перевчатися немає сенсу», – говорить директорка.

«Громадяни України з польським походженням мають право навчатися польською мовою. Це написано в Конституції по сьогоднішній день», – додає вона.

До Конституції – статті 53, у цій невеликій школі апелюють практично в кожному кабінеті, в який заходимо. Луція Ковальська оголошує підлеглим, що ми прийшли поспілкуватись про українську мову в їхній школі.

«Взагалі-то про реформування освіти і перехід шкіл на державну мову навчання», – уточнюємо.

Тоді вчителі кажуть, що їм немає до чого готуватись, адже, по-перше, для шкіл із навчанням мовами європейського союзу цей перехід запланований лише на 2023 рік, по-друге, у школі всі говорять українською, а, по-третє, «Конституцію ніхто не змінює».

«Це стаття, що безпосередньо стосується нас. І звідки дані, що мають перейти? І в які терміни? Тому це безпредметно. У нас в школі проблем немає, всі володіють українською і, кому треба – польською. Я веду всесвітню історію польською, а історію України, правознавство, громадянську освіту – українською. У нас рівновага», – вчителька пані Євгенія відкриває перед нами Конституцію.

«Наші діти двомовні, у них проблеми немає. Проблеми є на Закарпатті, де не знають української мови», – говорить директорка.

Студентський експорт

Школа №24 співпрацює із деякими школами та організаціями Польщі. Переважно, каже Луція Ковальська, допомагають літературою. А польські меценати – грошима на ремонт і технікою. Є короткочасні виїзди для дітей у Польщу, також – навчання для вчителів.

Близько половини випускників школи імені Марії Конопницької, зазначає директорка, їдуть вчитись в польські виші.

«Це не секрет. І їдуть в Польщу не лише наші випускники, а й діти з українських шкіл. Я буквально вчора дивилась польську статистику. Десь 600 тис. українських громадян працюють в Польщі офіційно, а неофіційно – два мільйони. А серед них, певно, лише одна десята осіб з польськими коріннями, не більше», – каже Луція Ковальська.

Читайте також: Викладачі-інноватори. Історії двох професорів, які по-новому вчать студентів

У школі також навчаються діти із питомо українських родин. Просто їхні батьки вирішили, що діти продовжать навчання у Польщі і повинні оволодіти другою мовою.

«Якщо батьки посилають сюди дітей, і везуть їх не із Зеленої чи Личаківської, а зі всього міста – із Сихова і Брюховичів, то вони ставлять собі за мету, щоб діти навчались польською», – відповідає директорка запитання про те, як батьки ставляться до майбутнього переходу на державну мову навчання.

Луція Ковальська додає, що не бачить доцільності у відкритті паралельних українських класів.

«По-перше, у нас немає місця. Поряд є величезна російська школа – ліцей №6. Там, по-моєму, дві школи можна помістити. Також є школа №21. Ми ж маємо маленьке приміщення. Коли дитина іде до нас в перший клас, вона має знати польську хоча б на побутовому рівні. Батьки готові до цього, є польськомовні групи в садочках. Якийсь один клас україномовний відкривати – я не бачу доцільності. У нас всі знають українську мову. Я вважаю, що менше треба наголошувати на національній меншині, а краще на тому, щоб знати більше мов», – каже директорка.

Повертаємось до питання випускників. Питаю, чи після навчання у Польщі хтось із них повертається в Україну.

«Повертаються, але досить рідко. Через родинні обставини – виходять тут заміж, наприклад. Це поодинокі випадки», – знизує плечами директорка.

Читайте також: «Завжди нагадую учням про усмішку». Як виховує молодь директор гімназії Шептицьких

Вона додає, що у польських вишах, у порівнянні з українськими, кращий рівень навчання. А, окрім того, «риба шукає, де глибше, а людина – де краще».

«Але ж школа фінансується українським коштом, і Україні також потрібні розумна молодь. Можливо, варто стимулювати людей вкладати в Україну?», – запитуємо.

«Я не кажу, що вони мають їхати. Я от тут лишилась. А дочка моя у Польщі. А окрім Польщі виїжджають і в Італію, і в Грецію, і в Німеччину. Мають можливість і їдуть», – відповідає директорка школи.

Що кажуть чиновники

Керівниця управління освіти ЛМР Зоряна Довганик у коментарі Tvoemisto.tv говорить, що новий закон про освіту передбачає, що діти, які стали учнями до 1 вересня 2018 року, мають завершити навчання на тих умовах – тією мовою – якою почали. Ті ж, хто став першачками після, після початкової школи мають перейти на українську мову навчання. А мову нацменшин вони можуть вивчати як факультатив.

За словами Зоряни Довганик, у львівських школах, де навчання відбувається російською і польською мовою, проводили опитування серед батьків, чиї діти пішли вчитись до 2018 року. У тих навчальних закладах, де батьки виявили бажання, створюють українські класи. У «російських» школах, яких у Львові чотири, таке бажання, говорить керівниця управління освіти, є, тут вже почали створювати українські класи. У польських школах, яких в місті є дві – охочих немає. Наступного року опитування проводитимуть знову.

Олександра Бодняк

Фото: Вікторія Андрєєва

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.